Положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в ЗДО

І. Загальні положення

1. Це Положення визначає основні принципи, завдання та функції, а також порядок організації діяльності команди психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами (далі – Команда супроводу), які здобувають освіту в умовах інклюзивного навчання в Клеванському дошкільному навчальному закладі  загального розвитку (ясла-садок) №1  (далі – ЗДО).

2. У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: – індивідуальний освітній план – документ (частина ІПP), що визначає послідовність, форму і темп засвоєння дитиною з ООП в ЗДО компонентів освітньої програми з метою реалізації її індивідуальної освітньої траєкторії. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Законі України «Про освіту».

3. Персональний склад Команди супроводу затверджується наказом керівника закладу освіти, в якому здобувають освіту діти з ООП.

4. Команда супроводу дитини з ООП співпрацює з ІРЦ з питань надання корекційно-розвиткових послуг та методичного забезпечення її діяльності.

ІІ. Склад учасників Команди супроводу

1. Склад Команди супроводу визначається з урахуванням освітніх потреб дитини з ООП.

2. До складу Команди супроводу дитини з ООП входять:

– постійні учасники: вихователь-методист, вихователь, практичний психолог, вчитель-логопед (з урахуванням освітніх потреб дитини з ООП), та батьки дитини з ООП;

– залучені фахівці: медичний працівник закладу, спеціалісти системи соціального захисту населення, служби у справах дітей тощо.

ІІІ. Принципи діяльності Команди супроводу

1. Основними принципами діяльності Команди супроводу є:

– повага до індивідуальних особливостей дитини з ООП;

– дотримання інтересів дитини з OOП, недопущення дискримінації та порушення її прав;

– командний підхід;

– активна співпраця з батьками дитини з ООП, залучення їх до освітнього процесу та розробки IПP;

– конфіденційність та дотримання етичних принципів;

– міжвідомча співпраця.

IV. Завдання Команди супроводу

1. Команда супроводу виконує наступні завдання:

– збір інформації про особливості розвитку дитини, її інтереси, труднощі, освітні потреби на етапах створення, реалізації та моніторингу виконання ІПP;

– визначення напрямів психолого-педагогічних та корекційнорозвиткових послуг, що можуть бути надані в межах ДНЗ на підставі висновку ІРЦ, та забезпечення надання цих послуг;

– розроблення ІПР для кожної дитини з ООП та моніторинг її виконання з метою коригування та визначення динаміки розвитку дитини;

– надання методичної підтримки педагогічним працівникам ЗДО з організації інклюзивного навчання;

– створення належних умов для інтеграції дітей з ООП в освітнє середовище;

– проведення консультативної роботи з батьками дітей з ООП щодо особливостей їх розвитку, навчання та виховання;

– проведення інформаційно-просвітницької роботи в ЗДО серед педагогічних працівників, батьків і дітей з метою недопущення дискримінації та порушення прав дитини; формування дружнього та неупередженого ставлення до дітей з ООП.

V. Основні функції учасників Команди супроводу

Вихователь-методист:

– формування складу Команди супроводу;

– призначення відповідальної особи щодо координації розроблення ІПР;

– організація роботи Команди супроводу;

– контроль за виконанням висновку ІРЦ;

– залучення фахівців (в тому числі фахівців ІРЦ) для надання психологопедагогічних та корекційно-розвиткових послуг дітям з ООП;

– контроль за виконанням завдань учасниками Команди супроводу своїх функцій;

– розроблення спільно з іншими учасниками Команди супроводу індивідуального навчального плану дитини з ООП;

– залучення батьків дитини з ООП до розроблення і погодження ІПР;

– оцінка діяльності педагогічних працівників, залучених до реалізації ІПР;

– моніторинг виконання ІПР.

Практичний психолог:

– вивчення та моніторинг психічного розвитку дитини з ООП;

– психологічний супровід дитини з ООП;

– надання корекційно-розвиткових послуг дитині з ООП згідно з IПP(проведення корекційно-розвиткових занять здійснюється відповідно до чинного законодавства);

– надання рекомендацій, консультацій та методичної допомоги педагогічним працівникам закладу освіти у роботі з дитиною з ООП;

– консультативна робота з батьками дитини з ООП;

– просвітницька робота щодо формування психологічної готовності в учасників освітнього процесу до взаємодії в інклюзивному середовищі;

– соціально-педагогічний патронаж дитини з ООП та її батьків;

– виявлення соціальних проблем, які потребують негайного вирішення, при потребі, направлення до відповідних фахівців з метою надання допомоги;

– вивчення соціальних умов розвитку дитини з ООП;

– соціалізація дитини з ООП, адаптація її у новому колективі;

– надання рекомендацій учасникам освітнього процесу щодо шляхів ефективної інтеграції дитини з ООП в колектив однолітків, формування позитивного мікроклімату в дитячому колективі, подолання особистісних, міжособистісних конфліктів;

– захист прав дитини з ООП, за відповідним дорученням представлення її інтересів у відповідних органах та службах.

Учитель-логопед:

– надання корекційно-розвиткових послуг дитині з ООП, згідно ІПP;

– моніторинг досягнень у відповідній сфері розвитку дитини, згідно ІПР;

– надання рекомендацій педагогічним працівникам щодо особливостей організації освітнього процесу, реалізації корекційно-розвиткових цілей в процесі навчання, технології для досягнення кінцевих цілей навчання, визначених в ІПР та застосування адаптацій (модифікацій);

– консультативна робота з батьками дитини з ООП;

Вихователь:

– забезпечення освітнього процесу дитини з ООП з урахуванням особливостей її розвитку та ІПP;

– підготовка інформації для учасників засідання Команди супроводу про особливості навчально-пізнавальної діяльності дитини з ООП, її сильні сторони та потреби; результати виконання дитиною освітнього плану;

– участь у підготовці індивідуального навчального плану дитини з ООП;

– розробка індивідуальної навчальної програми в ЗДО;

– визначення спільно з іншими педагогічними працівниками рівня Досягнення кінцевих цілей навчання, передбачених ІПP;

– створення належного мікроклімату в колективі;

– надання інформації батькам про стан засвоєння освітнього плану дитиною з ООП;

– спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб;

– участь в організації освітнього процесу дитини з ООП;

– участь у розробці ІПP;

– участь у підготовці індивідуального освітнього плану;

– адаптація освітнього середовища, навчальних матеріалів відповідно до потенційних можливостей та з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку дитини з ООП;

– оцінка рівня досягнення кінцевих цілей навчання, передбачених ІПР;

– підготовка інформації для учасників засідання Команди супроводу за результатами спостереження за дитиною щодо її індивідуальних особливостей, інтересів та потреб;

– надання інформації батькам, педагогічним працівникам щодо особливостей розвитку дитини з ООП.

Батьки дитини з ООП:

– доведення інформації про дитину (стиль, спосіб навчання, успіхи, труднощі); – прийняття участі у роботі Команди супроводу, в тому числі залучення до складання ІПP;

– створення умов для навчання, виховання та розвитку дитини.

Медичний працівник ЗДО:

– інформування учасників Команди супроводу про стан здоров’я дитини та її психофізичні особливості;

– за необхідністю, здійснює збір додаткової інформації від батьків, закладу охорони здоров’я щодо стану здоров’я дитини.

VI. Організація роботи Команди супроводу

1. Загальне керівництво Командою супроводу дітей з ООП покладається на вихователя-методиста, який несе відповідальність за виконання покладених на Команду завдань та розподіл функцій між її учасниками.

2. Робота Команди супроводу здійснюється в межах основного робочого часу працівників.

3. Однією з організаційних форм діяльності Команди супроводу є засідання її учасників, яке проводиться не менше трьох разів протягом навчального року. За потреби скликаються позачергові засідання. Ініціювати позачергове засідання Команди супроводу може будь-хто з її учасників.

4. Головою засідання Команди супроводу є вихователь-методист ЗДО.

5. Рішення засідання Команди супроводу приймаються за результатами колегіального обговорення інформації кожного її учасника відкритим голосуванням (за умови присутності на засіданні не менше 2/3 від загального складу).

6. Рішення засідання Команди супроводу оформляється протоколом, який веде секретар засідання. Протокол засідання підписується головою, секретарем та всіма учасниками засідання.

7. Секретар призначається із числа складу постійних учасників Команди супроводу.

VII. Організація надання психолога-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг дитині з особливими освітніми потребами.

1. Відповідно до висновку ІРЦ, індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю (за наявності), результатів понятого-педагогічного вивчення дитини Команда супроводу складає індивідуальну програму розвитку дитини з ООП впродовж 2-х тижнів з моменту початку освітнього процесу. ІПР погоджується батьками та затверджується керівником ЗДО

2. Команда супроводу переглядає ІПР з метою її коригування та визначення прогресу розвитку дитини в ЗДО – тричі на навчальний рік (у разі потреби частіше).

3. Відповідно до особливостей розвитку дитини з ООП Команда супроводу розробляє індивідуальний освітній план.

4. Команда супроводу визначає способи адаптації (у разі необхідності модифікації) освітнього середовища, навчальних матеріалів відповідно до потенційних можливостей та з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку дитини з ООП.

5. Надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг здійснюється шляхом проведення індивідуальних і групових занять.

6. У разі виникнення труднощів у реалізації ІПР, Команда супроводу звертається до фахівців ІРЦ щодо надання методичної допомоги.

7. Команда супроводу формує та узгоджує з батьками розклад корекційно-розвиткових занять дитини з ООП.

8. Корекційно-розвиткові заняття згідно з ІПР проводяться педагогічними працівниками ЗДО та (або) залученими фахівцями ІРЦ, іншими фізичними особами, які мають право здійснювати освітню діяльність у сфері освіти.З метою забезпечення рівного доступу до освітніх послуг всіх учасників освітнього процесу в ЗДО № 2 створюються відповідні умови для навчання осіб з особливими освітніми потребами з урахуванням особливостей їхнього розвитку:

• забезпечення педагогічними кадрами, які володіють методиками роботи з дітьми з особливими освітніми потребами (практичний психолог,  учитель-логопед);
• створення сучасного, безпечного та комфортного освітнього середовища;
• здійснення психолого-педагогічного супроводу;
• створення умов для розвитку – обладнано логопедичний кабінет для проведення корекційно-розвиткових занять;
• створено ресурсну кімнату ;
• налагодження співпраці з батьками.

Якщо родина виховує дитину з особливими освітніми потребами , у нашому закладі є створені для цього умови

Любіть мене таким, який я є!

Кажуть, у літаку кисневу маску треба надіти спочатку на себе, а потім на дитину. Тобто, важливо спочатку потурбуватися про себе… Якщо в польоті виникне необхідність скористатися кисневою маскою, то спочатку потрібно надіти маску на себе, а вже потім – на дитину.Це загальне правило. Діти можуть з переляку неадекватно відреагувати на спробу надіти на них маску, наприклад, почати чинити опір. Якщо дорослий буде в цей момент без кисневого підживлення, то сили на боротьбу швидко закінчаться, і наслідки для дорослого та дитини будуть сумними. Якщо дорослий член сім’ї вже буде в масці, то він зможе впоратися з дитиною в максимально стислий термін.

РЕСУРСИ РОДИНИ

Народження дитини з порушенням психофізичного розвитку для родини є переживанням втрати образу дитини без проблем зі здоров’ям. Адже під час вагітності батьки мають певні очікування, як має бути, де син чи донька вчитиметься, як гратиметься, у які гуртки ходитиме. І коли виявляється, що ці мрії саме в такій формі не здійсняться, родина переживає певні стадії горювання. У батьків виникає величезний спектр переживань, і не завжди вони соціально схвалювані. Адже в нас не заведено казати, що ти злишся на дитину з особливими освітніми потребами, стидаєшся її, втомлюєшся, хочеш побути на самоті. Проте, батьки також потребують відповідної підтримки і допомоги. Обов’язковим є комплексний підхід до організації корекційно-педагогічного процесу. У стосунках з батьками має домінувати повага, розуміння їхніх турбот.

ПРИЙНЯТТЯ

Однак, важливо відповісти на запитання: чи прийняли батьки діагноз дитини або на якій стадії прийняття перебувають? Простежуючи переживання батьками трагедії народження особливої дитини, різні дослідники дійшли висновку про закономірну зміну їхніх емоційних станів на шляху до адаптації:

1. Шок (стресовий стан) – найперша реакція на усвідомлення горя. Цей стан надто тяжкий, він може тривати довго. Але людина підсвідомо шукає стабільності, починає сумніватися: може, не все так погано, бувають помилки, потрібно все перевірити. Це означає, що настав новий етап усвідомлення біди. 2. Негативізм (заперечення діагнозу) – віра в зцілення, помилковість діагнозу. Починається тривале та виснажливе мандрування від лікаря до лікаря, а далі – до знахарів, екстрасенсів із надією знайти диво, яке зробить дитину здоровою. Психологи виокремлюють у цьому періоді почуття провини, гніву, сорому. Самотність, втома від постійного й безуспішного пошуку способів зцілення дитини, виснажливий догляд за нею і зречення всіх власних потреб і інтересів – усе це провокує депресію батьків.

3. Депресія – почуття пригніченості, що є завершальним в послідовній зміні емоційних етапів, які є неконструктивними. Горювання завершено, якщо родина налаштована отримувати медичну допомогу, освітні послуги, залучати різних фахівців. Немає гіперопіки.

4. Стадія адекватних емоційних контактів, що означає початок соціально-психологічної адаптації членів сім’ї. У нас заведено ототожнювати себе і дитину. Якщо вона гарно навчається та має різноманітні хобі, батьки почуваються успішними. Якщо ж сину чи доньці багато чого не вдається, мами і тата почуваються поганими, невдахами. Та насправді важливо, скільки зусиль докладається, а не загальновизнані успіхи.

ЕТАПИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

Процес дорослішання дітей з особливими освітніми потребами проходить з великими труднощами у дещо сповільненому темпі, який можна умовно поділити на такі етапи соціалізації: І етап соціалізації – входження дитини в соціум. Першою сходинкою є адаптація її в сім’ї. Успішність цього процесу залежить від того, наскільки адекватно члени родини реагують на проблеми дитини і допомагають у їх подоланні. Виникаючі труднощі – результат неправильної позиції батьків та інших членів сім’ї. ІІ етап соціалізації – це перебування дитини у навчальному закладі. Важливу роль має відіграти такт педагогів, повага до дитини з особливими освітніми потребами. Налаштування дитини на перебування у закладі, на важливість нових змін у її житті виконують члени родини. ІІІ етап соціалізації – адаптація дитини та її сім’ї у суспільстві (пошук інших сімей з подібними проблемами, встановлення контактів, пошук своєї «соціальної ніші»). Значною мірою, від сім’ї залежить особистісне становлення дитини, формування у неї умінь розуміти свої потреби, можливості та нахили. Позитивна атмосфера в родині, захищеність батьківською любов’ю дає змогу бути вимогливими, але не конфліктними: позитивні вчинки помічаються, оцінюються, підтримуються, негативні вчинки потребують обговорення і відповідної оцінки. Виховання та розвиток кожної дитини відбувається за певних умов і під впливом інших осіб. Кожному, хто виховує дітей з особливими потребами, завжди треба пам’ятати слова великого вченого І. Павлова: “…Ніщо не залишається непорушним, а все завжди може змінитися на краще. Аби тільки були створені відповідні умови ” .

Любіть мене таким, який я є!

Впровадження інклюзивної форми навчання та виховання в закладі дошкільної освіти – це крок назустріч дитині, це нові підходи до навчання дітей з ООП: не дитина повинна підлаштовуватися під загальну систему навчання і виховання, а саму систему слід спрямовувати на задоволення потреб та інтересів кожної окремої дитини.

Колектив закладу дошкільної освіти №2 (ясла-садок)  створює усі належні умови для виховання і розвитку дітей з особливими освітніми потребами (ООП)…

Ігрове лікування і реабілітація дітей з ДЦП

Лікування і реабілітація дитина з ДЦП буде ефективнішим, якщо вправи складають частину ігрового процесу. Дитина таким чином може цілий день займається і навіть не відчувати втоми. А зусилля можуть бути докладені значні, бо і ігри – це не лишень фізичний і психологічний розвиток, це ще і азарт, який допомагає легко переносити ігрову напругу. Ігри можуть бути рухливі, розвиваючі, дидактичні, рольові. Звичайно, потрібно застосовувати спеціальні розвиваючі і звичайні іграшки, які допоможуть малюкам справитися з їхньою недугою.

Особливості

Дитячий церебральний параліч виникає через порушення роботи мозку. Але це орган, який можна розвивати, він дуже гнучкий, і він може засвоювати нові функції тривалий час після народження дитини. Тому потрібно починати якомога раніше, коли центральна нервова система готова сприймати і засвоювати інформацію якнайефективніше. А найбільш ефективне лікування – ігрове.

Особливості.

Для майбутнього благополуччя дитини його потрібно навчити ходити, а також – навичок самообслуговування, для яких потрібно мати розвинену дрібну моторику. Звичайно, можливо, ступінь ураження головного мозку може бути таким, що звичайними рухами дитина не зможе користуватися через свої особливості. Але вона зможе робити все так, як їй зручно, як у неї виходить, але обов’язково зможе, в це потрібно вірити, над цим потрібно працювати і дитину потрібно постійно обнадіювати. Ігри – це спосіб заставити дитину рухатися більше, але дитина і не буде підозрювати, що його хтось примушує, для цього проводіть заняття цікаво і, бажано, весело.

Дитина з агресивною поведінкою – спілкуємося ефективно

Обміркуйте в сімейному колі причини агресивної поведінки своєї дитини.

Ними можуть бути:

дефіцит батьківської уваги – у такому разі агресивна поведінка дитини є способом привернути до себе увагу; ігнорування батьками проявів агресивної поведінки дитини; установка дитини на те, що вона має обов’язково «давати здачу» і досягати своєї мети силою; надто суворе виховання – фізичні покарання дитини, погрози тощо; фільми, мультфільми або комп’ютерні ігри агресивного змісту.

При взаємодії з агресивною дитиною:

приймайте дитину такою, яка вона є; ставте свої вимоги до дитини, враховуйте не свої бажання, а її можливості; розширюйте кругозір дитини; включайте дитину до спільної діяльності, підкреслюючи її значення у виконуваній справі; ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточуючих.

Подолати агресивність можна:

Терпінням– це найбільша чеснота, яка тільки може бути в батьків; достатньо часу проводьте зі своєю дитиною, часто гуляйте на свіжому повітрі. Поясненням– підкажіть дитині, чим цікавим вона може зайнятися, запропонуйте улюблену справу; замініть комп’ютер цікавим спілкуванням зі своєю дитиною; читайте її «добрі» казки, вчіть з нею віршики, розглядайте повчальні картинки. Заохоченням– якщо ви хвалите свого вихованця за гарне поводження, то це розбудить у ньому бажання ще раз почути цю похвалу; обнімайте свою дитину частіше, аніж карайте.

Інклюзія в умовах ЗДО

Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами, зокрема дитини з особливостями психофізичного розвитку, в умовах загальноосвітнього закладу .

Інклюзивне навчання забезпечує доступ до освіти дітей з особливими потребами у ЗДО за рахунок застосування методів навчання, що враховують індивідуальні особливості таких дітей. В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей; забезпечує рівноцінне ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами.

Отримані поза соціумом знання і вміння не можуть допомогти дітям з особливими освітніми потребами цілковито адаптуватися в суспільстві, підготуватися до подолання неминучих життєвих труднощів, а, отже, реалізуватися в повній мірі як рівноправні і повноцінні члени суспільства.

Діти з особливими освітніми потребами активно включаються в освітній процес. Вони осягають основи незалежного життя, засвоюють нові форми поведінки, спілкування, взаємодії, навчаються виявляти активність, ініціативу, свідомо робити вибір, досягати згоди у розв’язанні проблем, приймати самостійні рішення.

Педагоги ЗДО повинні знати:

• підходи держави та суспільства до організації освіти дітей, які мають вади психофізичного розвитку;
• основні поняття корекційної педагогіки та спеціальної психології; особливості і закономірності розвитку різних категорій осіб з психофізичними вадами;
• комплексне психолого-педагогічне вивчення дітей; диференційовані та індивідуальні механізми і прийоми дошкільного корекційного навчання та виховання кожної категорії дітей;
• зміст та методи роботи з родинами вихованців.

З метою реалізації інклюзивної освіти педагоги повинні вміти:  

– здійснювати моніторинг розвитку дітей, що мають труднощі у засвоєнні знань, різних видів діяльності та адекватно оцінювати причини, якими спричинено ці труднощі;

– своєчасно виявити відхилення у розвитку дошкільників та під керівництвом корекційного педагога брати участь у здійснені правильного психолого-педагогічного супроводу дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку;

– здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до вихованців з вадами психофізичного розвитку;

– формувати готовність здорових дошкільників до позитивної спільної взаємодії з однолітками, що потребують корекції психофізичного розвитку;

–  проводити роботу з батьками щодо надання їм правдивої інформації про осіб з порушенням психофізичного розвитку.

Нормативно-правова база

Основні документи з інклюзивної освіти

Інваліди:

Інклюзивна освіта: