Нормативно правові документи, які регулюють питання впровадження програми розвитку старших дошкільників «Впевнений старт»  

Зміст

1. Закон України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу» (Витяг).

2. Закон України «Про дошкільну освіту» (Витяг). Розділ VI. Учасники навчально-виховного процесу у сфері дошкільної освіти.

Про організацію роботи з дітьми дошкільного віку у 2010/2011 навчальному році. Лист Міністерства освіти і науки України від 18.08.2010 р. № 1/9-570.

Про організацію роботи з дітьми п’ятирічного віку. Лист Міністерства освіти і науки України від 27.09.2010 р. № 1/9-666

Про систему роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади. Інструктивно-методичний лист Міністерства освіти і науки України від 27.09.2010 р. № 1/9-666

Про організацію роботи з дітьми старшого дошкільного віку, які не відвідують дошкільні заклади. Лист Міністерства освіти і науки України від 18.12.2000 №1/9/510

Про організацію обліку дітей дошкільного віку. Лист Міністерства освіти і науки України від 07.05.07 р. №1/9-263

Про організацію короткотривалого перебування дітей у дошкільних навчальних закладах. Лист Міністерства освіти і науки України від 17.08.05 №1/9-431 9.

Про здійснення соціально-педагогічного патронату. Лист Міністерства освіти і науки України від 17.12.2008р. № 1/9-811. 10.

Про організацію роботи дошкільного навчального закладу з сезонним перебуванням дітей. Лист Міністерства освіти і науки України від 26.11.2009 року № 1/9-812.

Про варіативні організаційні форми роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні заклади. 12. Інструктивно-методичні рекомендації від 26.07.2010 р. №1.4/18-3082.

Про організовану і самостійну діяльність дітей у дошкільному навчальному закладі. 13. Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу з дітьми старшого дошкільного віку. 14. Наказ МОН від 07.04.2005 року № 204 «Про прийом дітей до 1 класу
загальноосвітніх навчальних закладів».

15. Наказ МОН від 23.11.2010 року № 1111. Про впровадження програми розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт».

16. Наказ МОН від 29.01.2009р. №41 «Про впровадження базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі».

17. Лист МОН № 1/9-349 від 19.05.2006 р. «Про термін перебування дітей шестирічного віку в ДНЗ».

18. Санітарно-гігієнічні правила і норми організації навчання дітей шестирічного віку (витяг).

19. Методичні рекомендації МОН від 16.08.2010 № 1/9-563 «Фізичний розвиток дітей в умовах дошкільного навчального закладу».

20. Наказ МОН від 12.08. 2002 року №185 «Про проведення в навчально-виховних закладах міста психолого-педагогічного консиліуму».

21. Наказ МОН від 9.07.2001р. № 245 «Про затвердження положення про психолого-педагогічний консиліум освітнього закладу».

22. Наказ МОН від 9.07.2001 р. №245 Положення про психолого-педагогічний консиліум освітнього закладу.

23. Положення про проведення ППК в дитячих дошкільних закладах. 24. Нормативи вимог фізичної підготовленості дітей до навчання                                                                                        

 

  Верховна Рада України постановляє:     І. Внести зміни до таких законів України:   2. У Законі України “Про дошкільну освіту” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 49, ст. 259): 1) абзац третій частини другої статті 3 доповнити словами “та обов’язкову дошкільну освіту дітей старшого дошкільного віку”; 2) абзац третій частини п’ятої статті 9 доповнити словами “(до досягнення дитиною п’ятирічного віку)”.   II. Прикінцеві положення   1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.   2. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін після набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.       Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ 6 липня 2010 року    

                             

УЧАСНИКИ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У СФЕРІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ         Стаття 36. Права та обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють   1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право: ·              вибирати дошкільний навчальний заклад та форму здобуття дитиною дошкільної освіти;   ·              обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування дошкільного навчального закладу;   ·              звертатися до відповідних органів управління освітою з питань розвитку, виховання і навчання своїх дітей;   ·              захищати законні інтереси своїх дітей у відповідних державних органах і суді.   2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані:   ·          виховувати у дітей любов до України, повагу до національних,історичних, культурних цінностей  Українського народу, дбайливе ставлення до довкілля;   ·          забезпечувати умови для здобуття дітьми старшого дошкільного віку дошкільної освіти за будь-якою формою;   ·          постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних задатків, нахилів та здібностей; ·         поважати гідність дитини;   ·          виховувати у дитини працелюбність, шанобливе ставлення  до старших за віком,  державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв.          

                     

 

Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій Законом України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу» передбачено обов’язковість здобуття дошкільної освіти дітьми старшого дошкільного віку. Одним із основним завдань місцевих органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів управління освітою, визначених ст. 18 Закону України «Про дошкільну освіту», є створення умов для здобуття дітьми дошкільної освіти, прогнозування, забезпечення розвитку мережі дошкільних навчальних закладів незалежно від типів і форми власності відповідно до освітніх запитів населення. З метою забезпечення виконання вимог Закону України «Про дошкільну освіту» в частині обов’язковості дошкільної освіти для дітей старшого дошкільного віку необхідно: - провести інвентаризацію приміщень дошкільних навчальних закладів та вжити дієвих заходів щодо їх використання за прямим призначенням; - скласти план заходів щодо перспектив розвитку мережі дошкільних навчальних закладів (груп) та організації різних форм охоплення дітей дошкільною освітою; - здійснити облік дітей старшого дошкільного віку (лист міністерства від 07.05.2007р. № 1/9-263 «Про організацію обліку дітей дошкільного віку») з проведенням аналізу їх охоплення різними формами здобуття дошкільної освіти станом на 01.09 та 31.12 поточного року та інформувати міністерство до 20.09 поточного року та до 20.01 наступного року з конкретизацією форми здобуття дітьми дошкільної освіти; - вжити заходів щодо створення умов для здобуття дітьми дошкільної освіти (у сільській місцевості, де відсутні приміщення дитячих садків, реорганізація загальноосвітніх навчальних закладів у навчально-виховні комплекси; відкриття дошкільних навчальних закладів у пристосованих приміщеннях, у тому числі й на базі загальноосвітніх навчальних закладів; відкриття груп для організації роботи з дітьми старшого дошкільного віку на базі навчальних закладів або інших приміщень (лист міністерства від 04.10.2007 р. № 1/9-583 «Про систему роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади»); - поширити практику організації груп короткотривалого перебування (лист міністерства від 17.08.2005 р. № 1/9-431 «Про організацію короткотривалого перебування дітей у дошкільних навчальних закладах»); - вивчити питання та сприяти створенню дошкільних навчальних закладів -центрів розвитку дитини, дошкільних навчальних закладів сімейного типу; - поширити практику здійснення соціально-педагогічного патронату дітей, які не мають можливості відвідувати дошкільні навчальні заклади із-за їх відсутності, стану здоров’я дітей тощо (лист міністерства від 17.12. 2008 р. №1/9-811 «Про здійснення соціально-педагогічного патронату»); - вивчити питання та сприяти створенню базових дошкільних навчальних закладів по роботі з дітьми старшого дошкільного віку; - організувати роботу експериментальних майданчиків з питань здійснення освітнього процесу з дітьми п’ятирічного віку. Ст. 14 Закону України «Про освіту» передбачено, що місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні забезпечувати у сільській місцевості регулярне безкоштовне підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільного віку. У разі відсутності приміщень для організації роботи з дітьми старшого дошкільного віку за місцем проживання, необхідно вирішити питання щодо підвезення дітей дошкільного віку до дитячих садків. Останнім часом користуються попитом у батьків дитячі садки приватної форми власності та отримання дошкільної освіти дітьми за допомогою фізичних осіб. З цією метою слід сприяти ліцензуванню приватних дошкільних навчальних закладів, юридичних і фізичних осіб на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти. Протягом 2010/2011 навчального року необхідно також активізувати роботу з батьками дітей старшого дошкільного віку. Ст. 8 Закону України «Про дошкільну освіту» передбачено, що сім’я зобов’язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечувати дошкільну освіту в сім’ї відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти. Батьки повинні бути поінформовані про можливі шляхи залучення дітей до здобуття дошкільної освіти. З цією метою необхідно поширити практику роботи організації різних форм роботи (батьківські збори, конференції, клуби, центри консультування, у тому числі електронні, школи для батьків, постійно діючі спеціальні лекторії; організація виставок навчально-методичних посібників для батьків, медіа-освіта тощо) та активізувати роз’яснювальну роботу щодо переваг та необхідності здобуття дитиною дошкільної освіти за рік до навчання в першому класі. Для проведення такої роботи слід залучати представників органів охорони здоров’я, психологічної служби, засобів масової інформації. Звертаємо увагу на те, щообов’язковість дошкільної освіти для дітей старшого дошкільного віку не означає, що організація роботи з дітьми повинна бути підпорядкована тільки логіці майбутніх навчальних шкільних дисциплін, слід уникати дублювання шкільних уроків за формами проведення, змістом завдань, методами та прийомами навчання, способами організації дітей. Також це не означає, що всі діти старшого дошкільного віку повинні з першого вересня відвідувати дошкільні навчальні заклади. Прийом дітей до дошкільного навчального закладу здійснюється керівником протягом календарного року відповідно до вимог Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 р. № 305. Тривалість перебування дітей у закладах встановлюється його засновником (власником) за погодженням з відповідними органами управління освітою та відповідними органами управління охорони здоров’я. За бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, може встановлюватися гнучкий режим роботи, який передбачає організацію різнотривалого, цілодобового перебування дітей, а також чергові групи у вихідні, неробочі та святкові дні (п. 4 ст.11 Закону України «Про дошкільну освіту»). На особливому контролі повинно бути питання наступності в роботі дошкільного навчального закладу та початкової школи. З цією метою необхідно колективам дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів укласти угоди про співпрацю та передбачити заходи, що спрямовані на узгодженість питань щодо розвитку, навчання та виховання дітей старшого дошкільного віку та учнів першого класу, організації з ними освітнього процесу. З метою вивчення вітчизняного досвіду роботи та досвіду роботи інших країн з питань організації роботи з дітьми старшого дошкільного віку та подальшого його впровадження в практику роботи доречним є встановлення між педагогічними колективами дошкільних навчальних закладів, районів (областей) партнерських, у тому числі міжнародних контактів. З метою забезпечення прав дітей на дошкільну освіту, поширення практики функціонування дошкільних навчальних закладів різних типів, підвищення якості дошкільної освіти Міністерством освіти і науки розроблено проект Концепції Державної цільової програми розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року, який на даний час погоджується із заінтересованими центральними органами виконавчої влади. Спільно з Інститутом інноваційних технологій та змісту освіти, Національною Академією педагогічних наук України буде розроблено орієнтир для педагогів та батьків щодо змістового наповнення роботи та очікуваних досягнень в розвитку дітей старшого дошкільного віку, а також методичні рекомендації з питань наступності в роботі дошкільних навчальних закладів та початкової школи, про що міністерством буде повідомлено додатково. Окрім того, міністерством розроблено проекти Положення про дошкільний навчальний заклад сімейного типу, Положення про методичний кабінет дошкільного навчального закладу (на даний час розміщено на сайті для громадського обговорення) та проводиться подальша робота щодо узгодження з Міністерством фінансів Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів. Зміст листа просимо довести до працівників районних (міських) управлінь (відділів) освіти, дошкільних навчальних закладів. Перший заступник Міністра Б.М.Жебровський    

 

 

Міністерство освіти і науки звертає увагу, що на виконання Закону України «Про дошкільну освіту», розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 1721-р «Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року» у частині обов’язковості здобуття дітьми п’ятирічного віку дошкільної освіти, з метою створення належних умов для здобуття дітьми якісної дошкільної освіти, необхідно: – щорічно проводити облік дітей дошкільного віку (лист Міністерства освіти і науки України від 07.05.2007 № 1/9-263 «Про організацію обліку дітей дошкільного віку»); – спланувати розвиток мережі дошкільних навчальних закладів (груп): будівництво нових дошкільних навчальних закладів, відкриття дошкільних навчальних закладів у пристосованих приміщеннях, центрів розвитку дитини відповідно до потреб; – вивільнити орендовані приміщення дошкільних навчальних закладів (лист Міністерства освіти і науки України від 13.05.2010 № 1/9-316 «Про використання приміщень дошкільних навчальних закладів»); – продовжити роботу по відкриттю додаткових груп для організації роботи з дітьми старшого дошкільного віку на базі дошкільних закладів та інших приміщень (лист Міністерства освіти і науки України від 04.10.2007 № 1/9-583 «Про систему роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади»); – встановлення гнучкого режиму роботи дошкільних навчальних закладів, який передбачає організацію роботи чергових груп у вихідні та неробочі дні п.4 ст. 11 Закону України «Про дошкільну освіту»; – поширення практики організації груп короткотривалого перебування та зарахування в дошкільні навчальні заклади дітей з короткотривалим перебуванням в групи повного дня (лист Міністерства освіти і науки України від 17.08.2005 № 1/9-431 «Про організацію короткотривалого перебування дітей у дошкільних навчальних закладах»); – у сільській місцевості, де відсутні приміщення дитячих садків, створення навчально-виховних комплексів; – створення консультативних пунктів, центрів роботи з батьками, ресурсних центрів професійного консультування на базі дошкільних навчальних закладів, шкіл, управлінь освіти інших установ, де б вони могли отримати кваліфіковану консультацію педагогів та інших спеціалістів з питань виховання та навчання дітей удома тощо; – розроблення та запровадження медіа-освіти, створення інформаційних дошкільних програм, зокрема «Електронної пошти для батьків» з питань розвитку дітей п’ятирічного віку; – активізувати роботу щодо здійснення соціально-педагогічного патронату дітей, які не мають можливості відвідувати дошкільні навчальні заклади із-за їх відсутності, стану здоров’я дітей тощо (лист Міністерства освіти і науки України від 17.12.2008 № 1/9 -811 «Про здійснення соціально-педагогічного патронату»); – сприяння створенню базових дошкільних навчальних закладів по роботі з дітьми старшого дошкільного віку; – організувати роботу експериментальних майданчиків з питань здобуття дітьми п’ятирічного віку дошкільної освіти відповідно до вимог чинного законодавства. Перший заступник Міністра освіти і науки України Б.М. Жебровський 

 

 

 

 

 

 

 

Закони України “Про освіту”, “Про дошкільну освіту” передбачають безперервність i наступність у єдиній системі освіти між усіма ланками, визнають пріоритетну роль дошкільної освіти, як обов’язкової первинної її складової та необхiднiсть створення належних умов для її здобуття. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про дошкільну освіту» громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак мають рівні права на здобуття дошкільної освіти у дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, а також у сім’ї. Незважаючи на те, що за останні роки спостерігається позитивна тенденція щодо збільшення кількості дітей, охоплених дошкільною освітою, значна частина дітей не відвідує дошкільні навчальні заклади, у яких максимально забезпечується системний пiдхiд до реалiзацiї завдань дошкільної освіти, здiйснюється планомiрна, нефорсована пiдготовка дiтей до школи впродовж усього дошкільного дитинства з урахуванням вiкових,iндивiдуальних можливостей та новоутворень кожного вiкового етапу. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські (районні) державні адміністрації та підпорядковані їм органи управління, у сфері управління яких перебувають дошкільні навчальні заклади, органи місцевого самоврядування в системі дошкільної освіти в межах їх компетенції створюють умови для одержання громадянами дошкільної освіти. (ст. 19 Закону України «Про дошкільну освіту»). Сучасний дошкільник живе у середовищі, яке постійно змінюється, ускладнюється, розвивається, і адаптуватися дитині до нього мають допомогти дорослі, зокрема, педагогічні працівники. Необхідно створити кожнiй дитинi рiвнi можливостi для здобуття дошкiльної освiти. Тим часом, не всі батьки спроможні оволодіти спеціальними знаннями, навичками, вміннями щоб правильно здійснювати навчально-виховний процес в умовах сім’ї та послідовно розвивати своє педагогічне мислення. Тож актуальними завданнями сьогодення є: - охоплення дошкільною освітою дітей, які не відвідують дошкільні навчальні заклади; - сприяння особистісному зростанню кожної дитини, розвитку її компетентності; - залучення до активної співпраці у вихованні та навчанні дітей практично всіх сімей на різних етапах їхнього становлення, розвитку та функціонування, з різними типами родинного середовища, різними виховними можливостями; - сприяння духовному зростанню батьків, формуванню в них позитивного ставлення до себе та інших, накопиченню досвіду гуманних взаємин. Для виконання цих завдань органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні: - проводити облік дітей дошкільного віку та створювати банки даних із зазначенням місця здобуття ними дошкільної освіти (лист Міністерства освіти і науки України від 07.05.2007 р. № 1/9-263 «Про організацію обліку дітей дошкільного віку»); - розробити заходи (робочі плани) щодо охоплення дітей дошкільною освітою відповідно до соціально-педагогічних потреб сімей та заходи, які передбачають активне залучення сімей до навчально-виховного процесу, проведення з ними просвітницької роботи; - визначити конкретних виконавців заходів, узгодити їхні дії та терміни виконання; - забезпечити постійний контроль за виконанням завдань. На першому етапі роботи необхідно познайомитися з сім’ями дітей, які не відвідують дошкільні навчальні заклади; з’ясувати, чому малята виховуються вдома; поінформувати батьків про можливі форми здобуття їхніми дітьми дошкільної освіти; організувати зустрічі батьків з фахівцями (лікарем, практичним психологом, вихователями дитячих садків, учителями шкіл, дільничним міліціонером, пожежником та ін.), які мають переконати батьків у важливості здобуття дитиною дошкільної освіти. До такої роботи залучаються практично всі соціальні структури: органи місцевої виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, дошкільні, загальноосвітні, позашкільні та інші навчальні заклади, наукові установи, дитячі центри, органи соціальної опіки, центри і служби сім’ї тощо. Форми залучення дітей, які не відвідують дошкільні навчальні заклади, до дошкільної освіти можуть бути різними: (організація короткотривалих, прогулянкових, консультативних груп, груп вихідного дня, груп з підготовки дітей до навчання у школі, гуртків, центрів, тощо), які розміщуються на базі приміщень загальноосвітніх навчальних, позашкільних закладів, клубів, сільських рад тощо, які відповідають санітарно-гігієнічним вимогам. Для батьків, які вирішили виховувати дитину самостійно, бажано організовувати консультпункти, центри роботи з батьками, де б вони могли отримати кваліфіковану консультацію педагогів та інших спеціалістів з питань виховання та навчання дітей удома тощо. Як правило, всі осередки для дітей працюють короткотривало (до 4 годин) з урахуванням періодів найвищої дитячої працездатності: з 9.00(10.00) до 12.00(13.00) чи з 15.00(16.00) до 17.00(18.00) упродовж усього року чи сезонно (не менше трьох місяців) щодня або 2-3 рази на тиждень. Групи комплектуються за одновіковим чи різновіковим принципом. Комплектують групи керівники закладів, на базі яких працюватимуть ці осередки, або органи управління освітою. Кількість дітей у групах визначає засновник (власник) залежно від демографічної ситуації. До проведення навчально-виховного процесу з дітьми залучаються педагоги, які працюють у навчальних закладах. Бажано, щоб вони мали відповідну фахову освіту або пройшли курси підвищення кваліфікації з дошкільної освіти. Якщо такі групи організовуються на базі загальноосвітніх навчальних закладів, з метою підготовки дітей до школи, доцільно забезпечити подальшу роботу з дітьми в початкових класах того педагога, який працював з ними упродовж підготовчого періоду. Штатні розписи закладів, які мають такі групи, встановлюються і затверджуються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Робочий час педагогів та обслуговуючого персоналу вираховується відповідно до тижневого навантаження та тривалості перебування дітей у цих групах з урахуванням Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів. Безпосереднє керівництво та контроль за роботою груп, гуртків, центрів тощо, в яких діти здобувають дошкільну освіту, здійснюють керівники навчальних закладів, на базі яких розташовані ці осередки, спеціалісти й методисти відповідних органів управління освітою. Навчально-виховна робота з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади, проводиться з урахуванням гуманістичного, особистісно орієнтованого, інтегрованого, діяльнісного, системного, культурологічного та інших сучасних підходів. Вона здійснюється за принципами науковості, актуальності, свободи вибору і достатності змісту, цілісності та логічності, систематичності, повторності та концентричності, перспективності і наступності, реальності заходів, природовідповідності, урахування регіональних та місцевих умов. Провідна ідея збагачення дитячого розвитку – турбота про повноцінне проживання дитиною сьогодення тощо. Робота будується з урахуванням вікових особливостей розвитку дітей відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти й змісту чинних програм розвитку, навчання і виховання. Додатково можна користуватися авторськими програмами, затвердженими відповідно до вимог чинного законодавства. Доцільно спиратися на нормативно-правові документи, що регламентують діяльність дошкільної освіти (зокрема, інструктивно-методичні листи Міністерства освіти і науки України: „Про організацію обліку дітей дошкільного віку” від 07.05.2007 р. № 1/9-263, «Про організацію короткотривалого перебування дітей у дошкільних навчальних закладах» від 17.08.2005 р. № 6121/9-431, «Про організацію та зміст навчально-виховного процесу в дошкільних навчальних закладах» від 06.06.2005 р. № 1/9-306, «Про планування освітнього процесу в дошкільних навчальних закладах» від 01.10.2002 р. № 1/9-434). Система роботи з дітьми раннього і дошкільного віку, які не відвідують дошкільні навчальні заклади, орієнтується на реалізацію кінцевої мети дошкільної освіти – виховання життєздатної, самостійної, природної у своїй поведінці, життєво компетентної особистості, формування у дитини самосвідомості, виховання ціннісного ставлення особистості до самої себе тощо. З дітьми старшого дошкільного віку ця робота також спрямовується на формування шкільної зрілості (розумової, соціальної, емоційної), психологічної та фізичної готовності малюка до навчання в школі. Основні умови забезпечення повноцінного виконання завдань розвитку, навчання і виховання дітей упродовж дошкільного періоду: v вироблення і дотримання чіткого режиму дня; v створення розвивального середовища; v організація освітньої роботи; v взаємодія дітей і дорослих: «педагоги – дитина – батьки». Режим дня розробляється педагогами відповідно до віку дітей і специфіки обраної форми здобуття дошкільної освіти. Режим перебування дітей у закладах та установах узгоджується з батьками і може коригуватися з урахуванням потреб родин, кількісного та якісного складу груп дітей тощо. Якщо дитина виховується вдома, за основу береться орієнтовний режим дня для певної вікової групи дошкільного закладу. Режим дня укладається так, щоб не порушувати ритмічного чергування періодів активної діяльності та відпочинку дітей. Створюючи середовище (природне, предметно-ігрове, соціальне), необхідно забезпечити його розвивально-навчально-виховну спрямованість. Озеленені ділянки, куточки природи, ігрові центри і навчальне обладнання в приміщеннях груп, класів, оснащення фізкультурних залів, спортивних майданчиків, житлових помешкань тощо мають відповідати санітарно-гігієнічним, педагогічним, естетичним вимогам, спонукати до проявів творчості, активності в пізнанні довкілля, спілкуванні, рухах, сприяти повноцінному розгортанню основних видів дитячої діяльності й використанню їхніх потенційних можливостей для своєчасного, збалансованого розвитку малюків. Увага педагогів і батьків акцентується також на оснащенні середовища іграшками, ігровими посібниками, що є для дошкільника найпершими носіями інформації про навколишній світ, а також матеріалами для самостійної діяльності – образотворчої, ігрової, навчальної, рухової тощо. Важливо максимально використати предметне середовище, в тому числі дидактичне, методичне забезпечення навчального закладу для успішного засвоєння дітьми необхідного обсягу знань, умінь та навичок, досягнення ними достатнього рівня розвиненості, вихованості, навченості. Невід’ємною складовою розвивального середовища має бути насиченість контактами з людьми різного віку, статі, соціальних ролей і не лише з рідними та близькими, а й у чужому оточенні – з незнайомими дітьми і дорослими. Навчально-виховна робота спрямовується на всебічний та збалансований розвиток дітей, що здобувають дошкільну освіту поза дошкільним навчальним закладом. Акцент у ній зміщено з дидактичного на розвивально-виховний аспект, отже, навчання не є самоціллю, а виступає для дітей засобом оволодіння наукою та мистецтвом повноцінного життя, розгортання особистісного буття в єдності з іншими. Визначений на основі чинних програм зміст навчально-виховної роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади, реалізується в різних організаційних формах роботи. Основними серед них є: спеціально відведений для навчальної діяльності час – заняття (ігри-заняття), поза організованою навчальною діяльністю – спостереження, бесіди, індивідуальна робота з різних змістових напрямків, програмних розділів чи ліній розвитку, рухливі, дидактичні, в тому числі настільно-друковані й словесні ігри, чергування і трудові доручення, спілкування з батьками, ранкова гімнастика тощо (в ранкові години); спостереження, досліди, цільові прогулянки, прогулянки-походи за межі закладу, помешкання, заняття фізичними вправами, праця в природі й господарсько-побутова, різні види дидактичних, творчих, рухливих ігор, в тому числі вправи та ігри з елементами спорту, індивідуальна робота з дітьми та інші (на прогулянках) тощо. При визначенні змісту цих форм роботи за основу беруться програмні вимоги для певної вікової групи чи вікового етапу. Враховуючи можливу короткотривалість перебування дітей в осередках (неповний день, кілька разів на тиждень, останні 1-2 роки перед школою тощо) при традиційному розпорядку навчальної та інших видів діяльності доцільно поєднувати програмовий зміст для даної і попередніх вікових груп, вибираючи з нього ключові, опірні завдання, теми, опанування яких сприятиме створенню належної бази для успішної подальшої соціалізації та шкільного навчання. Провідною формою організації освітньої роботи для більшості альтернативних форм здобуття дошкільної освіти залишаються заняття. Слід уникати дублювання шкільних занять (уроків) за формами проведення, змістом завдань, методами та прийомами навчання, способами організації дітей, не підпорядковувати їх тільки логіці майбутніх навчальних шкільних дисциплін. Заняття традиційно розподіляються за розділами, проте такий поділ є умовним з огляду на можливу інтеграцію в їхньому змісті різних розділів програми, сфер життєдіяльності, змістових ліній, ліній розвитку тощо. Наприклад: розвиток мовлення – ознайомлення з навколишнім – фізична культура; ознайомлення з природою – художня література – конструювання тощо. Залежно від поставленої мети, етапів навчання, рівня підготовленості дітей, крім інтегрованих, використовуються й інші типи занять: домінантні, комплексні, контрольні (в кінці певного навчального циклу). Вони можуть бути підпорядковані єдиній темі (тематичні), структуровані за розвитком певного сюжету (сюжетні), вибудовані на основі лише ігор та ігрових вправ (ігрові) тощо. У навчальній діяльності дошкільників домінують дидактичні, розвивальні ігри й вправи (логіко-математичного, мовленнєвого, природознавчого, валеологічного, художньо-естетичного, рухового спрямування тощо), практична продуктивна й елементарна творча художня діяльність. Тобто, гра посідає чільне місце у режимі дня, як ефективна організаційна форма, провідний метод та засіб розвитку, навчання і виховання дітей дошкільного віку. Найтиповіші моделі організації роботи з дітьми, неохопленими дошкільною освітою, передбачають у середньому по 2 (молодший дошкільний вік) чи 3 (старший дошкільний вік) заняття на день при 3-5-денному робочому графіку на тиждень. Тривалість кожного заняття для 3-річних дітей – 15-20 хвилин, для 4-річних – 20-25 хвилин, для 5- річних - 25-30 хвилин. Така тривалість занять має забезпечуватися в умовах різновікових груп. Залежно від віку дітей, обраних програм розвитку, навчання і виховання до загальної сітки занять включаються заняття з ознайомлення з навколишнім та природою, розвитку мовлення і з художньої літератури, формування математичних уявлень і логічного мислення, підготовки до навчання грамоти, образотворчої діяльності та художньої праці, фізичної культури, музики. До розкладу занять можуть також вводитися заняття з іноземної мови, хореографії, плавання, з комп’ютером тощо. Заняття можуть проводитися фронтально чи підгрупами (наприклад: для роботи з підгрупами кількох педагогів-фахівців з різних змістових напрямів одночасно; для організації навчальної діяльності у різновіковій групі по вікових підгрупах; для виконання певних завдань підгрупами або парами в ході спільного заняття). Для дітей, які виховуються в сім’ї, заняття проводяться індивідуально. Розміщення дітей під час занять має бути зручним для них самих і вихователя (вчителя) та періодично варіюватися (за столами і партами як у класі, за окремо розставленими чи зсунутими по 2 столами, сидячи або утворюючи коло, півколо тощо). Це сприятиме запобіганню фізичної та психічної втоми, уникненню статичних навантажень, динамічній зміні видів діяльності, завдань. У процесі занять з дітьми увага приділяється поступовому формуванню у них базових навчальних умінь (слухати і чути мову педагога, розуміти звертання до них, вказівки, інструкції та діяти відповідно до них, аналізувати взірець, відтворювати і змінювати його, контролювати хід і результати своєї діяльності, дотримуватися заданого ритму діяльності, організовувати своє робоче місце тощо). На початковому етапі навчання ці діти потребують особливої підтримки й заохочення для подолання труднощів на власних позитивних досягненнях без порівняння з іншими дітьми. У перервах між заняттями (10-15 хв.) проводяться динамічні паузи (комплекси фізичних вправ, рухливі ігри), організовується трудова діяльність з підготовки матеріалів до наступного заняття, догляду за живими об’єктами, лагодження іграшок тощо. Домашні завдання для самостійного опанування дітьми обов’язкового змістового блоку не даються. Проте, при короткотривалому перебуванні дітей й періодичності відвідувань закладу 2-3 рази на тиждень педагоги можуть відбирати й пропонувати батькам певний зміст, прийоми роботи для використання в домашніх умовах, організовуючи при цьому планову консультативну методичну допомогу родинам. З метою реалізації освітнього стандарту і забезпечення на цій основі рівного нефорсованого стартового розвитку дітей система роботи з дітьми, які не відвідують дошкільний заклад, на заняттях і в повсякденні скеровується на їхній фізичний, соціально-моральний, емоційно-ціннісний, пізнавальний, мовленнєвий, художньо-естетичний, креативний розвиток у різних сферах життєдіяльності. Фізичний розвиток дошкільників спрямовується на збереження та зміцнення здоров’я, своєчасний розвиток та належне функціонування всіх органів і систем, підвищення працездатності й запобігання фізичній і психічній втомлюваності дитячого організму, залучення малюків до здорового способу життя. Воно передбачає формування міцних життєво важливих рухових, культурно-гігієнічних умінь і навичок, правильної постави, ігрових дій, розвиток фізичних якостей, навичок безпечної поведінки у довкіллі, системи знань про власний організм та здоров’я, значення режиму харчування, діяльності і відпочинку, фізичних вправ, загартування водою, повітрям і сонцем, гігієни та інших засобів. Усі форми здобуття дошкільної освіти мають забезпечувати активний руховий режим для дітей у межах встановленої тривалості перебування через проведення відповідних дитячому віку режимних моментів, застосування різних форм роботи у достатній кількості й раціональному поєднанні. Дотримання цієї вимоги обов’язкове з огляду на необхідність забезпечити дитячу природну потребу в рухах та обсяги рухової активності дошкільників. Неприпустимою є практика ігнорування фізкультурних занять за загальним розкладом та підміна їх заняттями інтелектуального спрямування, додатковими освітніми послугами (іноземна мова, комп’ютерні ігри тощо), самостійною руховою діяльністю дітей (часто спонтанною, некерованою). Під час проведення будь-яких форм роботи з фізичного виховання слід дотримуватися методичних вимог щодо їхньої структури, підбору, послідовності і дозування вправ, методів і прийомів проведення, способів організації дітей, запобігання дитячому травматизму відповідно до віку, рівня підготовленості, стану здоров’я і самопочуття дітей, місця проведення, місця в режимі дня, пори року, оснащеності педагогічного процесу. Різноманітні аспекти фізичного розвитку і виховання (зокрема: формування основ безпеки життєдіяльності і валеологічного світогляду, статевої ідентифікації та диференціації) інтегруються з іншими лініями розвитку, відпрацьовуються на інших заняттях, у вільний час, у побуті. Головне завдання пізнавального розвитку дітей – забезпечити формування систематизованих знань про природне довкілля, предметне середовище, соціум, себе самого, причинно-наслідкові зв’язки та залежності у світі, розвиток пізнавальних психічних процесів і логіко-математичний розвиток, оволодіння дітьми узагальненими способами розумової роботи, засобами побудови власної пізнавальної діяльності, виховання допитливості, оптимізацію пізнавальної активності малюка. Пізнавальний розвиток здійснюється через формування загальної обізнаності дітей в усіх сферах дитячого буття на основі активної практичної діяльності. Тому на спеціальних заняттях та у повсякденному житті значної ваги набувають такі методи: спостереження, екскурсії (прогулянки, мандрівки), читання художньої літератури, елементарне експериментування, створення проблемно-пошукових ситуацій, моделювання, самостійна робота з друкованими посібниками, знаками-символами, схемами, планами, дидактичні ігри, головоломки та ін. Керівництво пізнавальною діяльністю дітей здійснюється через вказівки та запитання, підтримку та заохочення дітей відповідати на заняттях як від себе особисто, так і від своєї підгрупи, пари. Ознайомлення з навколишнім передбачає формування з подальшим розширенням, конкретизацією уявлень дітей про свої родини, рідне місто (село), традиції, звичаї, культуру, державні і народні символи, обереги рідного краю і України, про предметний світ найближчого і більш віддаленого оточення, професії дорослих, громадські заклади та з інших тем і розвиток на цій основі первинних ціннісних орієнтацій, прагнення до доцільної, шанобливої поведінки у довкіллі, виховання основ соціальної активності, громадянськості, духовної культури. Ознайомлюючи дітей з природою важливо формувати у них узагальнені цілісні уявлення та систему знань про об’єкти і явища природи, причинні взаємозв’язки і взаємозалежності в ній, природне довкілля як цілісний організм. Особливий акцент робиться на вихованні у дітей екологічної свідомості та культури, прищепленні навичок екологічно-доцільної поведінки. Для реалізації зазначених завдань використовуються спостереження, праця в природі (в куточку, на ділянці), елементи пошуково-дослідної діяльності, ознайомлення з творами фольклору (народні прикмети, прислів’я, пісні), художньої літератури та образотворчого мистецтва, дидактичні ігри з реальними предметами та їх замінниками, картинками. Усі названі методи поєднуються з бесідами спрямованими на виховання в дітей позитивного, емоційного, свідомого ставлення до природи, естетичних почуттів, пов’язуються з їхнім життєвим досвідом. Логіко-математичний аспект пізнавального розвитку дошкільників має на меті формування математичної компетентності дітей і реалізується на основі створення й утримання сталого інтересу до логіко-математичної діяльності. Він базується на вікових особливостях пізнавального розвитку дошкільників, передбачає поступове формування у них умінь мислити, обґрунтовувати і доводити правильність власних міркувань, розв’язувати нестандартні ситуації. Багатовекторне спрямування логіко-математичного розвитку інтегрується з усією дитячою життєдіяльністю (при розгляданні та описі предметів, підготовці форм для ліплення й аплікації, в малюванні та конструюванні, настільних конструкторських іграх, іграх – головоломках, при виготовленні схем, простих планів, моделей чи макетів, у творчих іграх тощо). Мовленнєвий розвиток передбачає розвиток мовлення дошкільників, ознайомлення їх з творами художньої літератури, підготовку до навчання грамоти. Навчання рідної мови і розвиток мовлення особливо важливі для дітей, які не відвідують дошкільні заклади, оскільки вони часто не мають достатнього кола спілкування у соціумі і перебувають поза організованим педагогічним впливом. Воно передбачає формування у кожної дитини мовленнєвої компетентності (фонетичної, лексичної, діамонологічної, комунікативної). Спеціальні мовленнєві заняття фокусуються на інтегрованому розв’язанні завдань мовленнєвого розвитку, поєднані в єдиний комплекс роботи з різних його напрямків – не менше трьох на одному занятті. Наприклад: словник – граматика – зв’язне мовлення; звукова культура – граматика – зв’язне мовлення; звукова культура – словник – зв’язне мовлення. Послідовність цих складових у побудові заняття може змінюватися, залежно від поставлених завдань, структури заняття, запланованого мовного матеріалу. Періодично плануються тематичні (домінантні) заняття, на яких увага зосереджується на розв’язанні домінуючого завдання мовленнєвого розвитку (словник, граматична будова, зв’язне мовлення тощо). Обов’язковим є взаємозв’язок із заняттями з інших розділів (ліній розвитку), насамперед: ознайомлення з навколишнім і природою, художня література, які найбільш дотичні до розв’язання мовленнєвих завдань, адже служать чуттєвою (сенсорною) основою для збагачення й уточнення словника, інформативною основою для складання розповідей тощо. Однак вони не можуть підмінити спеціальні мовленнєві заняття. Навчально-мовленнєва діяльність інтегрується з ігровою, руховою, пізнавальною, образотворчою, музичною, театралізованою діяльністю дітей упродовж усього їхнього перебування вдома, в групах, гуртках та центрах здобуття дошкільної освіти. Передбачається її розгортання в індивідуальній роботі з дітьми, під час спостережень, самостійної діяльності, в різноманітних життєвих ситуаціях спілкування з однолітками та дорослими в парах, підгрупах чи в колективі, у штучно створюваних, імпровізованих, ігрових ситуаціях тощо. Для організації групового спілкування цінним є будь-який вільний час, коли обговорюються події минулого дня, поточні зміни в природі чи пам’ятні дати, стосунки між дітьми тощо. Художня література як засіб формування художньо-мовленнєвої компетентності дошкільників потребує комплексного підходу. Художньо-мовленнєва діяльність дітей організується на засадах полікомпонентності й включає: сприймання на слух і розуміння дітьми змісту художніх творів; відтворення змісту і виконавчу діяльність (відповіді на запитання, переказ, бесіди за ілюстраціями, переказ за ролями, декламування тощо); елементи театралізацій (інсценування, вистави); творчо-імпровізаційну діяльність (драматизації, ігри за сюжетами творів, початки словесно-поетичної творчості). На спеціальних заняттях проводяться бесіди за літературними творами: на відтворення змісту за запитаннями педагога (батьків); за запитаннями автора; морально-оцінювального спрямування; ознайомлення із засобами художньої виразності, жанру твору. Корисні й тематичні бесіди за кількома творами одного автора чи різних авторів на одну тему, бесіди (наприклад: „Мої улюблені книжки”). Вид бесіди обирається залежно від вікових особливостей сприймання і мислення дітей, їхнього життєвого і мовленнєвого досвіду, поставленої педагогічної мети тощо. Активізувати емоційну сферу дітей, донести виховну цінність твору до їхньої свідомості, співвіднести його з життєвим досвідом малят допомагають такі прийоми, як уявний діалог дітей з літературним персонажем, складання листа героєві твору, драматизація, розігрування певних фрагментів твору після його прочитання та обговорення, створення словесних малюнків-портретів персонажів („яким ви його собі уявляєте?”), психологічний аналіз вчинків і висловлювань літературних героїв („Про які риси характеру героя це говорить?”). Літературно-художні й народні твори, уривки з них включаються до системи роботи з ознайомлення із навколишнім світом та природою, повсякденних бесід на морально-етичні теми під час обговорення поведінки, вчинків дітей, розв’язання конфліктних ситуацій в іграх, праці, побуті, на заняттях тощо. Щодо навчання елементів писемного мовлення, то форсувати цей процес у дошкільний період не варто, адже формування навичок власне читання і письма – завдання початкової школи. Відтак, заняття з грамоти у дошкільному віці мають пропедевтичний характер, проводяться у спрощеній ігровій формі й на наочній основі, що готує підґрунтя для опанування технікою читання й письма у 1-му класі. Завдання дошкільного віку – розвиток уміння слухати й чути, зокрема, фонетичного й фонематичного слуху, ознайомлення з основними одиницями мовлення – реченням, словом, складом, звуком (відповідно до змісту чинних програм розвитку, навчання і виховання дошкільників). Враховуючи потреби і прагнення самих дітей, запити родин, організовується й навчання дошкільників читання в умовах різних форм здобуття дошкільної освіти, але на основі реалізації вище окреслених завдань. Для цього є реальні можливості при достатньо тривалому охопленні дітей системою роботи (упродовж не менше одного – півроку перед вступом до школи при 3-5-денному робочому тижні). За цей період діти здатні ознайомитися з усіма або найбільш уживаними літерами української мови, як знаками передачі звуків на письмі, засвоїти їхні звукові назви (не алфавітні, як у школі), оволодіти поскладовим злитим читанням двобуквених складів, трибуквених і двоскладових слів найпростішої структури (мак, о-са, та-то). На цій базі більш здібні, охочі до читання діти навчаються читати складніші слова і короткі речення, тексти, як на заняттях, так і в повсякденні навчального закладу, за його межами, вдома. Важливий аспект розвивальної роботи упродовж дошкільного періоду – підготовка руки дитини до письма, а не навчання письма, як це іноді роблять окремі педагоги. Завдання дошкільної освіти – забезпечити належний рівень розвитку дрібної моторики, гнучкості й сили кистей рук дітей, координації рухів рук, рук і очей, окоміру, навчити орієнтуватися на площині аркуша, сторінці зошита, у клітинках й на рядках. Основу цієї роботи, починаючи з раннього віку, складає різноманітна діяльність дітей упродовж дня, пов’язана із роботою кистей рук: спеціальні фізичні вправи, застібання й розстібання ґудзиків на одязі, шнурування взуття, вирізування, обривання й наклеювання в аплікації, малювання, конструювання з будівельних наборів, дитячих конструкторів, паперу, викладання мозаїки, робота з голкою, нанизування, плетіння тощо. Спеціальні графічні вправи на нелініяному папері, по лінійках, клітинках та косих лінійках пропонуються дітям фрагментарно (на розсуд педагога) під час занять з грамоти, математики, ознайомлення з довкіллям чи природою, у вільні години. Тут важливо подбати про послідовне ускладнення завдань та органічне вплетення їх у канву обраного заняття. Підручники, прописи чи зошити з письма для 1 класу початкової школи в роботі з дошкільниками не використовуються; правомірним є лише застосування посібників, розроблених з урахуванням вимог чинних програм дошкільної освіти. Художньо-естетичний розвиток дошкільників передбачає належний рівень сформованості у них уяви, фантазії, сенсорних відчуттів, естетичного сприйняття, образного мислення. Він базується на формуванні уміння відчувати, бачити гарне в об’єктах довкілля, порівнювати й оцінювати їхні естетичні ознаки та вносити елементи прекрасного в життя. Невід’ємна його складова – ознайомлення з творами образотворчого і музичного мистецтва, залучення дітей до національної та світової культури. Актуальним завданням є своєчасне виявлення в дітей з дошкільних років й подальший розвиток у них природних задатків і нахилів до музичної, образотворчої діяльності, виховання в усіх дітей основ художнього смаку, художньо-творчих здібностей. Важливо навчати дітей основних прийомів реалізації власних задумів, створення художнього образу різноманітними засобами виразності, в тому числі з використанням особливостей матеріалів (графічні і кольорові олівці, гуашеві та акварельні фарби, вугілля, кольорова крейда, фломастери, папір, тканина, фольга, глина, пластилін, пластика, природні матеріали тощо) та різних технік роботи з ними. Основною формою організації дитячої життєдіяльності для реалізації завдань художньо-естетичного розвитку є заняття з образотворчого мистецтва (малювання, ліплення, аплікація), з конструювання, художньої праці (виготовлення виробів з паперу, картону, природного та побутового матеріалу, тканини тощо) та музики. При організації занять художньо-естетичного циклу необхідно: - їхню тематику узгоджувати із сезоном, святами, змістом інших занять (з ознайомлення з навколишнім, природою, художньої літератури), повсякденням дітей; - використовувати різні види образотворчої діяльності на одному занятті, а також поєднувати образотворче і музичне мистецтво; 1) раціонально чергувати предметне, сюжетне, декоративне малювання, ліплення, аплікацію, а також виконувати роботи за зразком, з натури, за уявленням, по пам’яті, за власним задумом, на задану тему, в тому числі за мотивами літературного твору; 2) забезпечити тематичний зв’язок між образотворчими заняттями, що сприяє послідовності й наступності в оволодінні дітьми різними способами передачі форм, пропорцій, створення просторових і площинних композицій; 3) поєднувати художню працю і образотворче мистецтво; а відтак заняття з художньої праці можна проводити як підсумкові – на застосування дітьми набутих навичок аплікації, конструювання, ліплення, малювання при створенні виробів з різних матеріалів, з використанням відповідного інструментарію (ножиці, стеки, голки, наперстки, тички, пензлики, лінійки тощо); 4) забезпечити комплексну побудову музичних занять, що передбачає включення слухання музики, співу, музично-ритмічної діяльності, періодично – гри на дитячих музичних інструментах. У процесі занять з образотворчої діяльності і художньої праці дітям надається можливість експериментувати з різними матеріалами і техніками, практично апробовувати різні варіанти комбінування елементів, розміщення предметів у просторі і на площині, поетапно навчають створювати багатофігурні сюжетні й декоративні композиції. Слід практикувати створення колективних (панно, колажі, панорами, макети) та спільних з педагогом (батьками) робіт. На музичних заняттях після слухання музики не лише у виконанні педагога, а й у записах, проводять доступні бесіди з дітьми про зміст, характер, форму музичного твору тощо, спонукаючи їх до висловлювання самостійних суджень. Під час співу звертають увагу не лише на розвиток вокальних даних, а й на акторські здібності (постава, вираз обличчя, відповідні рухи і жести). Для музично-ритмічних вправ добирають високохудожню музику з яскравими образами, різним настроєм, під яку можна відтворювати рухи різного характеру. Заняття художньо-естетичного циклу проводяться фронтально – з усією групою дітей. Можливе виконання завдань підгрупами, парами чи індивідуально при колективній організації дітей. В умовах родинного виховання, та якщо дозволяє режим перебування дітей у групах, гуртках і центрах здобуття дошкільної освіти, необхідно виділяти час для організації самостійної художньої діяльності дітей (образотворчої, музичної, художньо-мовленнєвої, театралізованої), створювати для цього необхідні умови та залучати вихованців за їхніми інтересами, здібностями. Педагоги, що надають освітні послуги „домашнім” дітям, мають налагоджувати співпрацю з родинами своїх вихованців задля розширення дитячого художнього досвіду, кола естетичних вражень, орієнтувати батьків на спільне з дітьми відвідування музеїв, художніх виставок, театральних вистав, концертів тощо. Один з найважливіших напрямків освітнього впливу на сучасних дітей – забезпечення їхнього соціально-морального та емоційно-ціннісного розвитку. З огляду на появу в дошкільників нових, відповідних віковому етапу форм спілкування з дорослими та однолітками, зростання потреби у товаристві ровесників, робота спрямовується на розвиток соціальних емоцій і мотивів поведінки, вміння орієнтуватись у новому соціальному середовищі, пристосовуватися до його вимог та опановувати нові соціальні ролі й стосунки. Тому педагог спочатку сам ініціює свої контакти з дітьми та між ними, а потім поступово навчаючи вихованців самостійно налагоджувати взаємодію з дорослими та іншими дітьми, спілкуватися з ними в різних ситуаціях з урахуванням відмінності чи подібності за віком, статтю, інтересами тощо, допомагає кожному малюкові виявити власні чесноти, посісти гідне місце в дитячому колективі. З метою накопичення дітьми позитивного досвіду співбуття у групі (сім’ї), створюється і підтримується комфортний психологічний клімат, використовуються всі слушні побутові, навчальні, ігрові ситуації для організації розмов і бесід, вправляння дітей у соціальній поведінці, адекватній реакції на асоціальні вчинки та спірні питання, успіх та неуспіх діяльності. Педагогічне керівництво дитячою життєдіяльністю спрямовується також на розширення уявлень дітей про моральні, естетичні, пізнавальні почуття, прищеплення елементарних навичок правильного вираження власних почуттів, а також розуміння та оцінювання емоцій, почуттів і пов’язаних з ними дій, висловлювань, міміки інших людей, а на цій основі – виховання емоційно-ціннісного ставлення до себе, інших людей, природи, продуктів людської праці, творів мистецтва. Особливий акцент робиться на формуванні у дітей навичок довільної регуляції поведінки та пізнавальної активності, розгортанні їхнього особистісного буття, виявленні індивідуальності, розкутості поведінки. Креативний розвиток дітей дошкільного віку має на меті формування здатності до творення нового в усіх видах їхньої діяльності. Враховуючи схильність малюків до дослідництва, експериментування, творчості, освітня робота з ними максимально спрямована на виявлення творчої ініціативи, надання дітям можливостей для самостійного вибору, пошуку та апробації різних варіантів і способів дій, відмови від заданого шаблона, зразка, стандарту. Під час виконання навчальних, ігрових, трудових завдань у самостійній художній діяльності підтримуються намагання дітей робити по-своєму, конструктивно, на рівні здорової міри ризику, виявляти допитливість, реалізовувати власні ідеї. При цьому створюються умови для вправляння дітей у творчому спілкуванні: умінні сперечатися, доводити, заперечувати, переконувати, розмірковувати, пояснювати тощо. Повноцінне здійснення завдань розвитку, навчання і виховання дошкільників значною мірою визначається налагодженням взаємодії дітей і дорослих: „педагоги – діти – батьки”. Педагогам і членам родин вихованців слід усвідомити, що і діти, і вони є повноправними учасниками педагогічного процесу, та взаємодіяти на засадах діалогу, довіри, партнерства з правом ініціативи, активної дії, самоконтролю. Позиція дитини потребує поваги, розумного захисту і підтримки з боку дорослих учасників взаємодії. Основою для ділового та особистісного спілкування дорослих з дітьми є різнопланова спільна діяльність, а взаємодія між ними будується на можливостях і бажаннях дітей. Поступово, з накопиченням досвіду спілкування, встановленням довірливих взаємин можна вимагати підпорядкування поведінки дитини, її дій певній системі вимог. Вступаючи у взаємодію з педагогом, діти не відразу здатні слухати, розуміти, виконувати його вказівки, інструкції, вимоги. Тому педагог, як і батьки, вдається до особистої участі в дитячих справах, допомагає, заохочує під час занять, в іграх, побутових моментах, враховує особливості психологічного стану дітей в період звикання до нових умов, колективу, правил і норм, йде на певні поступки дітям. Таким чином, образ педагога пом’якшується, споріднюється з образом батьків, що полегшує налагодження контактів, усуває зайву сором’язливість і замкненість, знімає напругу і побоювання у дітей перед очікуваними труднощами. Водночас важливо зберегти позицію педагога і батьків як авторитетних, досвідчених старших товаришів, які навчають і виховують, до порад яких слід дослухатися, вимоги яких мають виконуватися. Це готуватиме дітей до майбутніх стосунків із шкільними вчителями. Важливо навчати батьків правильної взаємодії з дітьми. Педагогізація родин відбувається через консультативно-рекомендаційну (батьківські збори, усні і письмові консультації, бесіди, практикуми, тренінги тощо), лекційно-просвітницьку (батьківські лекторії, всеобучі, конференції, педагогічні читання) діяльність, залучення батьків до освітнього процесу («Дні відкритих дверей», участь у підготовці й проведенні свят, розваг, окремих занять, в оснащенні педагогічного процесу та упорядкуванні приміщень, території разом з дітьми і педагогами). Своєчасність та успішність розвитку дітей дошкільного віку залежить від усвідомлення батьками важливості правильного вибору доступних форм здобуття дошкільної освіти та небайдужості, активності, компетентності місцевих органів влади, на які покладається основна відповідальність за охоплення всіх дітей дошкільною освітою.            

 

 

 

Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій Здійснення переходу загальної середньої освіти на новий зміст, структуру і термін навчання вимагає перегляду підходів до організації роботи з підготовки дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі. Особливо це стосується дітей, які не відвідують дошкільні заклади. Під підготовкою до школи слід розуміти комплекс педагогічних заходів, спрямованих на загальний розвиток дитини (фізичний, психічний, розумовий, емоційний, морально-вольовий); створення передумов для формування основ загальнонавчальних умінь та навичок (організаційних, інтелектуальних, комунікативних), які забезпечили б дитині успішну навчальну діяльність не тільки у першому класі, а й на наступних життєвих етапах. Державою гарантована безоплатна дошкільна освіта кожній дитині у державних та комунальних дошкільних закладах. Але близько 60 відсотків дошкільників сьогодні з різних причин не відвідують дитячі садки. Вони йдуть до школи без належної підготовки, що викликає певні труднощі у подальшому систематичному кавчанні, збільшує період шкільної адаптації, суттєво впливає на стан здоров’я, успішність, створює нерівні стартові умови. Тому питання організованої підготовки до школи дітей, які не охоплені суспільним дошкільним вихованням, визначення закладів, що будуть здійснювати цю роботу, вимагає вирішення на державному рівні. Практика показала, що батьки, які виховують дошкільників вдома, часто шукають способи отримання освітніх послуг з підготовки дітей до школи поза межами системи освіти. Такою ситуацією інколи користуються особи без відповідної професійної підготовки. Вони займаються репетиторством з дітьми 4-6 років, організовують групи, гуртки, центри з підготовки до школи. При цьому, як правило, в роботі з дошкільниками використовують шкільні методи і прийоми, бо головна мета – раннє опанування дітьми предметних знань в максимальному обсязі програми 1-го класу. Разом з тим в державі існує розгалужена мережа дошкільних закладів, в яких забезпечення соціальної адаптації та готовності дитини до навчання у школі є важливою ділянкою їх роботи. Саме сучасний дошкільний заклад за умов оптимального використання його можливостей, розширення деяких функцій, належної координації з боку владних структур, підтримки громадськості може вирішити проблеми своєчасної підготовки дітей старшого дошкільного віку до шкільного навчання за режимом та в обсязі, який найбільше влаштовує родину. З огляду на вищевикладене та з метою створення сприятливих умов для організованої підготовки до навчання у школі дітей старшого дошкільного віку, які не відвідують дошкільні заклади, Міністерство освіти і науки рекомендує: 1. Щорічно проводити облік дітей старшого дошкільного віку, які не відвідують дошкільні заклади. 2. Запровадити різні форми охоплення дітей старшого дошкільного віку дошкільною освітою. З цією метою організовувати їх різнотривале перебування у дошкільних закладах, навчально-виховних комплексах «Школа-дошкільний заклад», середніх загальноосвітніх школах (за умови відсутності дитячого садка), найближчих до місця проживання дитини. 3. Форми організації, режим перебування дітей обирати в залежності від регіональної специфіки, місцевих умов, можливостей навчального закладу, готовності педагогічних кадрів, контингенту дітей, побажань батьків. Умови утримання дітей повинні відповідати діючим санітарно-гігієнічним нормам. Безпосередню роботу з дітьми здійснюють вихователі дошкільних закладів, вчителі початкових класів (у дошкільних групах при загальноосвітніх школах), які мають відповідну підготовку. 4. Підготовка дітей до школи має відповідати вимогам Базового компонента дошкільної освіти і здійснюватись за програмами виховання та навчання дітей дошкільного віку, затвердженими Міністерством освіти і науки. Така підготовка передбачає фізичний, пізнавальний і особистісний розвиток дитини, її готовність до взаємодії з навколишнім світом, розвиток специфічних видів діяльності дошкільників, які визначають і забезпечують легку адаптацію дитини до нового соціального статусу і є фундаментальними для новоутворень дошкільного дитинства. 5. За участю педагогічних працівників дошкільного закладу, вчителів початкової школи розширити можливості соціально-педагогічного патронату для дітей, які виховуються вдома, в тому числі з вадами психофізичного розвитку. Надавати методичну, діагностичну і консультативну допомогу сім’ї. 6. Провести протягом І кварталу 2001 року курсову підготовку та перепідготовку фахівців для здійснення соціально-педагогічного патронату та роботи з дітьми, які з різних причин не відвідують дошкільні заклади. 7. Проводити роз’яснювальну роботу серед батьків, громадськості щодо необхідності здобуття дітьми старшого дошкільного віку дошкільної освіти та можливості отримання її в різноманітних організаційних формах. 8. Не допускати прийому дітей до першого класу середньої загальноосвітньої школи на конкурсній основі. До школи приймається дитина за бажанням батьків або осіб, що їх замінюють, відповідно до віку, визначеного Законом України «Про загальну середню освіту», і довідки про стан її здоров’я.Заступник Міністра В.О.ОГНЄВ’ЮК        

Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій На виконання статті 19 Закону України «Про дошкільну освіту», статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування» для прогнозування мережі дошкільних навчальних закладів відповідно до освітніх запитів населення та створення умов для здобуття громадянами дошкільної освіти Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій здійснюють координацію та організаційно-методичні заходи щодо обліку дітей дошкільного віку. Такому обліку підлягають діти від народження до 6 років, які проживають на території України. Для забезпечення своєчасного і в повному обсязі обліку дітей дошкільного віку відповідні органи управління освітою у період з 15 травня до 1 червня видають рішення про його щорічне проведення, визначають закріплені за дошкільними навчальними закладами території обслуговування, призначають відповідальних осіб із числа керівників дошкільних навчальних закладів та проводять відповідну роз’яснювальну роботу серед педагогічних працівників та населення. Керівники дошкільних навчальних закладів до 15 червня видають наказ про створення робочих груп з обліку дітей та забезпечують умови для їх роботи. Робочі групи з 15 червня до 15 серпня складають списки дітей дошкільного віку на підставі документів первинного обліку громадян, що зберігаються у житлово-експлуатаційних організаціях, управліннях житлово-будівельних кооперативів, органах місцевого самоврядування тощо. З метою виявлення дітей, які не перебувають на первинному обліку, але проживають на даній території, складені списки до 15 вересня уточнюються безпосередньо за місцем проживання дітей. До 25 вересня уточнені списки дітей (з приміткою про різні форми здобуття дітьми дошкільної освіти) подаються до місцевих органів управління освітою, які несуть відповідальність за їх збереження до моменту вступу дитини до школи. Списки дітей щорічно поновлюються. На основі списків місцеві органи управління освітою можуть створювати персоніфіковані банки даних дітей дошкільного віку. До 30 вересня поточного року узагальнену інформацію про кількість дітей та форми здобуття ними дошкільної освіти місцеві органи управління освітою подають Міністерству освіти і науки Автономної Республіки Крим, управлінням освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Заступник Міністра В.В.Тесленко    

 

 

 

Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту», Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 № 305, діти можуть відвідувати дошкільні навчальні заклади за різним режимом перебування, в тому числі короткотривало (до чотирьох годин). Короткотривале перебування у дитячому садку передбачено для дітей віком від 2 років 6 місяців до 6(7) років, які з певних причин не можуть його відвідувати за повним режимом перебування (10,5-12 годин), і забезпечує їх право на здобуття дошкільної освіти. Режим перебування дітей, в тому числі, короткотривалий, обов’язково обумовлюється у статуті дошкільного навчального закладу. Залежно від потреб населення у дошкільному навчальному закладі можуть створюватися: групи короткотривалого перебування для догляду та загального розвитку дітей від 2 років 6 місяців до 6 років; групи короткотривалого перебування для підготовки дітей п’ятирічного віку до навчання в школі тощо. Такі групи можуть функціонувати як цілорічно, так і сезонно (не менш як три місяці на рік). Якщо для комплектування окремих груп немає достатньої кількості дітей, то їх зараховують до відповідної вікової групи дошкільного закладу, що функціонує за повним режимом перебування. Кількість дітей у групах короткотривалого перебування визначається відповідно до нормативів наповнюваності, передбачених у статті 14 Закону України «Про дошкільну освіту». Прийом дітей здійснює керівник дошкільного навчального закладу протягом календарного року на підставі заяви батьків або осіб, які їх замінюють, за наявності медичної довідки про стан здоров’я дитини, довідки дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтва про народження. У заяві батьків або осіб, які їх замінюють, обумовлюються час та періодичність перебування дітей у групах, інші умови. Діти, які відвідують дошкільний навчальний заклад короткотривало, зараховуються до його спискового складу (журнал обліку щоденного відвідування дітьми групи) та обов’язково включаються до звіту дошкільного навчального закладу (форма № 85-к). Організація навчально-виховної діяльності з дітьми здійснюється відповідно до листа Міністерства освіти і науки України «Організація та зміст навчально-виховного процесу» від 06.06.2005 № 1/9-306. Керівництво і контроль за навчально-виховним процесом у групах короткотривалого перебування дітей здійснюють завідувач дошкільного навчального закладу та вихователь-методист. Для дітей, які відвідують групи короткотривалого перебування, за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, можуть надаватися додаткові освітні послуги у визначеному законодавством порядку. Штатний розклад комунального дошкільного навчального закладу, який має окремі групи короткотривалого перебування, встановлюється та затверджується відповідним органом управління освітою на основі діючих Типових штатів дошкільних навчальних закладів. Навантаження вихователів груп короткотривалого перебування визначається відповідно до тижневого педагогічного навантаження (30 годин на тиждень) та тривалості перебування дітей у групі. Наприклад: 1,5 години перебування дітей — 0,25 ставки вихователя, 3 години — 0,5 ставки вихователя тощо (з розрахунку п’ятиденного режиму роботи закладу). Порядок оплати праці працівників груп короткотривалого перебування дітей здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 року № 102 та погодженої Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, Центральним комітетом працівників освіти і науки України (зі змінами та доповненнями) та іншими нормативно-правовими актами. Права та обов’язки працівників визначаються посадовими інструкціями, розробленими відповідно до типових кваліфікаційних характеристик з урахуванням умов роботи групи. Для задоволення зростаючих потреб сільського населення у місцевості, де немає приміщень дошкільних навчальних закладів, дозволяється організовувати роботу дошкільного навчального закладу (в тому числі і за режимом короткотривалого перебування дітей без організації харчування) в орендованих приміщеннях, які відповідають санітарно-гігієнічним нормам і правилам. Така оренда може здійснюватися на базі загальноосвітніх навчальних закладів відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (прийнятий 10.04.1992 № 2269-ХІІ, зі змінами та доповненнями) та угоди між сільською, селищною та районною радою. Відкриття закладу здійснюється у встановленому законодавством порядку (рішення відповідної сільської ради, реєстрація в державному реєстрі, затвердження статуту тощо). Кількість дітей у таких закладах визначається демографічною ситуацією. Штатний розклад складається відповідно до діючих Типових штатів. Функціонування дошкільних навчальних закладів (груп) з короткотривалим перебуванням дітей забезпечить їхнє право на здобуття дошкільної освіти та якісну підготовку до навчання у школі. Заступник міністра В. ОГНЕВ’ЮК                             

 

 

 

Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Інститути післядипломної педагогічної освіти Статтею 11 Закону України «Про дошкільну освіту» визначено що повноваженнями дошкільного навчального закладу є задоволення потреб громадян, які проживають на заповідній території, в здобутті дошкільної освіти, здійснення соціально-педагогічного патронату, взаємодія з сім’єю, поширення серед батьків психолого-педагогічних та фізіологічних знань про дітей дошкільного віку. Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні» визначено завдання охопити дошкільною освітою не менше 75 відсотків дітей відловідного віку. Виконанню цього завдання може сприяти не тільки розширення мережі дошкільних навчальних закладів, а й здійснення соціально-педагогічного патронату у сім’ї як однієї із форм здобуття дошкільної освіти дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади. Враховуючи необхідність забезпечення вчасного і повноцінного фізичного, інтелектуального, морального, естетичного соціального розвитку дітей дошкільного віку відповідно до задатків, нахилів, здібностей, психічних і фізичних особливостей, на сучасному етапі здійснення соціально-педагогічного патронату набуває ще більшої актуальності. Окрім цього, і специфіка сімейного виховання дитини передбачає достатній рівень готовності батьків до такої діяльності, сформованість їхньої педагогічної культури і чітке усвідомлення мети і завдань розвитку відповідно до віку та індивідуальних можливостей дитини. Здійсненню соціально-педагогічного патронату допоможе також уникнути численних проблем, що призводять до напруження і загострення міжособистісних стосунків, порушення родинних зв’язків, послаблення інституту сім’ї в цілому. Під терміном «соціально-педагогічний патронат сім’ї» передбачається система гуманітарних послуг і заходів на полегшення пристосування сім’ї, її членів до вимог суспільства, допомогу у вихованні дітей, подолання та профілактику міжособистісних конфліктів у родині, захист прав дітей. Метою соціально-педагогічного патронату сім’ї є: ·       · надання методичної і консультативної допомоги сім’ї, включення батьків у процесі виховання, навчання та реабілітації дитини;·       · забезпечення на рівні держави кожній дитині права на доступність і безоплатність дошкільної освіти, залучення до дошкільної освіти більшої кількості дітей; ·       · надання ранньої допомоги дітям, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку, поступова повна або часткова інтеграція їх у суспільство. Основними завданнями соціально-педагогічного патронату є: ·       · організація цілеспрямованої фахової допомоги сім’ї у вирішенні її психолого-педагогічних та соціальних проблем; ·       · формування соціально-педагогічної компетенції сім’ї— набуття її членами соціально-педагогічних знань і навичок, достатніх для реалізації завдань повсякденного життя; ·       · забезпечення всебічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб, формування в неї моральних норм та створення умов для її соціалізації; ·       · надання комплексної психолого-педагогічної, корекційно-розвивальної допомоги дітям дошкільного віку, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації; ·       · допомога у створенні доцільних психолого-педагогічних умов виховання дитини відповідно до її віку, індивідуальних особливостей та потреб своєчасного і всебічного розвитку тощо. Здійснення соціально-педагогічного патронату передбачає дотримання таких основних принципів: ·       · гуманізму — ставлення до дитини як до цінності, визнання її права на вільний розвиток та реалізацію своїх природних здібностей; ·       · особистісно орієнтованого підходу в роботі з дітьми та сім’ями, врахування типу сім’ї, сімейного середовища та його виховного потенціалу; ·       · активності — розвиток у дітей самостійності, творчого ставлення до різних видів діяльності, формування у них критичності, самокритичності, здатності приймати свої рішення й відповідати за їхні наслідки; ·       · природовідповідності — створення педагогом сприятливих умов для природного й поступового розвитку особистості дитини; ·       · наступності й неперервності — використання попереднього досвіду дитини на всіх етапах розвитку, його збалансованість з наступним етапом, поступове ускладнення та урізноманітнення змісту і напрямів навчально-виховного процесу; ·       · демократизації навчально-виховного процесу — посилення уваги педагога до використання різноманітних форм співробітництва всіх учасників освітнього процесу тощо. При здійсненні соціально-педагогічного патронату сімей необхідно враховувати найближчі й віддалені перспективи розвитку суспільства, тобто орієнтуватися як на конкретні і нагальні проблеми сучасної сім’ї, так і мати стратегію вдосконалення змісту і форми такої роботи на перспективу. Основними функціями соціально-педагогічного патронату є розвивальна, організаторська, виховна, консультативна, прогностична, діагностична, запобіжно-профілактична, корекційно-реабілітаційна. Розвивальна передбачає розвиток дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей. Організаторська — надання допомоги сім’ї у створенні умов для забезпечення різнобічного розвитку дитини, забезпечення змістовного дозвілля дітей у соціальному середовищі. Ця функція також спрямована на створення колективу, відносин особистості в колективі, психолого-педагогічної допомоги батькам, залучення сім’ї та громадськості до навчально-виховного процесу, організацію консультативних пунктів тощо. Виховна — включення батьків і дітей у процес соціалізації, спрямований на досягнення успіхів у конкретних життєвих ситуаціях, вміння орієнтуватися у суспільних відносинах, здатність приймати, розуміти і поважати інших; формування психолого-педагогічної компетентності сім’ї. Консультативна — надання порад, рекомендацій батькам та іншим особам, які займаються вихованням дітей. Запобіжно-профілактична — запобігання й подолання негативних впливів у соціально-правовому, юридичному та психологічному плані. Прогностична — розробка індивідуальних розвивальних програм, прогнозування вибору методів, прийомів та методик, що можуть максимально забезпечити результативність реалізації навчально-виховних завдань для розвитку особистості, передбачення результатів, профілактика різного роду негативних явищ (фізичного чи соціального плану). Діагностична — вивчення та оцінювання особливостей діяльності особистості, враховуючи вплив мікроколективу, оточення в цілому. Ця функція також полягає у виявленні індивідуальних та специфічних особливостей дитини. Корекційно-реабілітаційна — організація комплексу заходів, спрямованих на компенсацію втрачених функцій, формування психологічних новоутворень у дитини, яка потребує корекції фізичного та (або) розумового розвитку, організація роботи з удосконалення особистісних якостей дитини, розвитку умінь проявляти свої емоції, контролювати почуття. Соціально-педагогічним патронатом охоплюються сім’ї з дітьми, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, або не відвідують дошкільні навчальні заклади з інших причин (відсутність чи віддаленість дошкільних закладів, фізична неспроможність батьків водити дитину до закладу тощо). З метою виявлення таких дітей необхідно проводити їх облік (лист Міністерства освіти і науки України від 07.05.2007 р. № 1/9-263 «Про організацію обліку дітей дошкільного віку»). Соціально-педагогічний патронат сімей здійснюється за місцем їхнього проживання. Для організації відповідної роботи бажано мати соціальний паспорт кожного міста, селища, району, мікрорайону, будинку, окремих сімей; розробити конкретні програми (загальну, місцеву тощо) відповідно до мети і завдань соціально-педагогічного патронату; визначити конкретних виконавців та узгодити їхні дії; забезпечити контроль за здійсненням патронату. Після виявлення дітей, які потребують соціально-педагогічного патронату, визначається місце проведення відповідної роботи (в домашніх умовах, на базі дошкільних чи інших навчальних закладів, в інших приміщеннях). Діти, які будуть виховуватися в домашніх умовах, зараховуються до «групи соціально-педагогічного патронату», що закріплюється за дошкільними навчальними закладами, які знаходяться територіально найближче. До складу такої групи можуть входити діти різного віку, вони можуть проживати у різних мікрорайонах міст, селищ, сіл тощо. Такі діти включаються до спискового складу вихованців закладу, за яким вони закріплені. Соціально-педагогічний патронат таких сімей, як правило, здійснює соціальний педагог, педагогічне навантаження якого становить 40 годин на тиждень. У робочий час соціального педагога враховується і час, затрачений на дорогу до місця проживання дитини. Відвідання сім’ї відбувається 2 рази на тиждень, і соціально-педагогічним патронатом охоплюється не більше 15 дітей. Засновник (власник) має право зменшувати кількість дітей. Функції соціального педагога можуть виконувати інші педагогічні працівники. З метою проведення колективних форм роботи, організації спілкування з однолітками для дітей, які потребують соціально-педагогічного патронату, можуть створюватися групи короткотривалого перебування у дошкільних навчальних чи інших закладах. Наповнюваність груп становить до 10 осіб. Також такі діти можуть відвідувати звичайні групи у дошкільних навчальних закладах різних типів. В цьому разі вони зараховуються до спискового складу групи, яку відвідують. Відвідання груп дітьми становить, як правило, 2-3 рази на тиждень. Час включення в групи визначається індивідуально для кожної дитини залежно від її готовності ввійти в колектив ровесників. Планування навчально-виховної роботи з дітьми, які охоплені соціально-педагогічним патронатом, ведення ділової документації здійснюється відповідно до чинних програм, вимог Базового компонента дошкільної освіти та інших нормативно-правових документів: наказу МОН України від 30.01.1998 р. № 32 «Про затвердження Інструкції про ділову документацію в дошкільних закладах», інструктивно-методичних листів від 27.08.2000 р. №1/9-352, від 04.10.2007 р. № 1/9-583 «Про систему роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади». Навчально-виховна робота організовується відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 04.10.2007 р. №1/9-583 «Про систему роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади». З дітьми, які відвідують групи короткотривалого перебування чи групи з іншим режимом перебування, роботу можуть проводити практичний психолог, вчитель-дефектолог, вчитель-логопед, вихователь та інші педагоги, робочий час яких визначено чинним законодавством. Кількість працівників визначається з розрахунку кількості таких груп чи кількості таких дітей в закладі. Всі діти, охоплені соціально-педагогічним патронатом, включаються обов’язково до статистичної звітності (форма 85-к) того закладу, до спискового складу вихованців якого вони зараховані. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про дошкільну освіту» педагогічний працівник, який здійснює соціально-педагогічний патронат, — це особа з високими моральними якостями, яка має вищу педагогічну освіту, забезпечує результативність та якість роботи, а також фізичний і психічний стан якої дозволяє виконувати професійні обов’язки. Педагоги, які здійснюють соціально-педагогічний патронат — не сторонні спостерігачі, а учасники спільної діяльності з дітьми і дорослими, і одночасно є провідними організаторами цієї діяльності. їхні зусилля повинні бути спрямовані на те, щоб спонукати сім’ю до дії, соціальної ініціативи, допомогти дитині у здобутті дошкільної освіти. Це своєрідні духовні наставники, які піклуються про формування моральних, загальнолюдських цінностей у соціумі. Основними етапами діяльності педагогів є: підготовчий, практичний та узагальнювальний. Підготовчий етап включає в себе наступні складові вивчення сімей мікрорайону; допомога у створенні розвивального середовища. На цьому етапі проводиться облік дітей дошкільного віку. Йдучи в сім’ю, педагог намагається створити в ній умови, що сприяли б появі нових взаємовідносин між дитиною і дорослими, надає батькам професійну консультацію, за необхідності організовує зустрічі з іншими спеціалістами. Підсумками підготовчого етапу є чітке усвідомлення ситуації в сім’ї, розуміння її особливостей, визначення цілей і завдань допомоги, вибір методів і засобів, які доцільно застосовувати щодо розвитку дитини, її найближчого та широкого оточення для досягнення очікуваних результатів. Практичний етап включає діагностику рівня розвитку дітей, розробку індивідуальних розвивальних програм, проведення освітньо-виховної роботи з дітьми, консультативну допомогу батькам. Узагальнювальний етап полягає у проведенні роботи з виявлення рівня здобуття дитиною дошкільної освіти, розробки рекомендацій для батьків. На основних етапах діяльності передбачається робота з батьками, з дітьми, з усією сім’єю. Ця робота взаємопов’язана і доповнює одна одну. Робота з батьками передбачає формування у них здорового способу життя, правової культури, педагогічної культури, життєвої компетентності, активної життєвої позиції, допомогу в організації змістовного сімейного і дитячого дозвілля, навчання поводження в екстремальних ситуаціях. Форми такої роботи можуть бути різні: школи молодих батьків, сімейні і родинні клуби, постійно діючі спеціальні лекторії, групові та індивідуальні консультації, конференції тощо. Робота з дітьми дошкільного віку передбачає їхній розвиток, виховання і навчання відповідно до вікових потреб і можливостей, особливостей світосприймання і виду провідної діяльності. Зміст роботи забезпечується цілеспрямованою підготовкою дитини до самостійного життя в соціумі. Завданням цього етапу є створення належних умов для реалізації свого природного потенціалу (фізичного, психологічного, соціального), розвиток базових якостей особистості, допомога в набутті дошкільником навичок практичного життя, виховання творчого ставлення до дійсності, забезпечення гармонійного та різнобічного розвитку. Робота також повинна бути спрямована на підтримку, збереження та розвиток здорового способу життя. Педагоги повинні ставити за мету не тільки дати дитині спеціальні знання, а насамперед, подбати про розвиток пізнавальних психічних процесів, формування комунікативної компетентності, самосвідомості, самоактивності та саморегуляції. Знання дітям необхідно подавати інтегровано, використовуючи все, що є довкола: предметне середовище, природне оточення, спираючись на діяльнісний, конкретно-історичний, системний, комплексний підхід. З метою запобігання перевантаженню дитини, створення сприятливих умов для спілкування з дорослими варто пам’ятати про доцільність використання таких методів, як ігрові тренінги, створення проблемних ситуацій, моделювання тощо. Основними формами роботи з дітьми можуть бути гра, спілкування, малювання, конструювання, музична діяльність. У процесі заняття та поза ним більшої питомої ваги має набувати спілкування як одна з провідних діяльностей. Важливою ланкою педагогічної роботи має стати збагачення індивідуального досвіду дитини новими життєвими враженнями. Вправляння її в умінні самовизначатися, допомагати собі, уникати негативних подразників. Робота з сім’єю передбачає врахування сучасних тенденцій розвитку стосунків між батьками і дітьми, їхніх типології, ціннісних орієнтирів, особистісних якостей батьків і дітей, особливостей впливу сім’ї на становлення особистості дошкільника. Зміст даної роботи забезпечується: ·       · знанням соціально-педагогічних проблем конкретних сімей, виявленням їхніх причин і пошуком шляхів розв’язання в процесі пізнання та самопізнання сім’єю своїх внутрішніх резервів стабільності; ·       · вивченням родинних традицій, чинного законодавства; ·       · спрямованістю на індивідуальні та міжособистісні зміни; ·       · вдосконаленням виховної функції сім’ї та функції первинної соціалізації дитини; ·      · залученням сім’ї до активного соціального життя. Завдання педагога — не перетворити батьків на вчителів, які мають удома продовжувати навчальний процес, а зробити домівку місцем для затишку, радості, відчуття комфорту й захищеності. Форми роботи також можуть бути різними: індивідуальні, диференційовані, групові, масові (залучення родин до проведення свят дошкільного навчального закладу, будинку, вулиці, міста; створення кабінетів психологічного розвантаження, консультпунктів тощо). Важливо підказати родині, як в домашніх умовах організувати художньо-творчу, продуктивну діяльність, забезпечити оптимальний руховий режим для дитини та створити розвивальне середовище в дитячій кімнаті. При цьому необхідно врахувати, що середовище — це оточення, сукупність природних, предметних та соціальних умов, в яких зростає дитина. Природне середовище вважається розвивальним за умови, якщо воно сприяє становленню у дошкільника сприйняття довкілля, інтересу до нього, оволодінню елементарними уявленнями про повітря, воду, ґрунт, явища природи, тварин, людину тощо. Предметно-ігрове середовище вважається розвивальним, якщо воно розширює, поглиблює та систематизує елементарні уявлення дошкільника про знайоме-незнайоме, схоже-несхоже, безпечне-небезпечне, своє-чуже, про особливості людського житла; вдосконалює вміння дитини використовувати за призначенням предмети та знаряддя, виготовляти найпростіші вироби; вправляє в умінні самостійно визначати ігровий сюжет, робити його змістовним, використовувати й розподіляти іграшки та ігрові атрибути. Соціальне середовище є розвивальним, якщо сприяє усвідомленню дошкільником змісту поняття «сім’я», основних функцій членів родини, особливостей взаємин рідних людей між собою, допомагає набути елементарних уявлень про державу, народи, людство. Середовище власного «Я» дитини можна вважати розвивальним, якщо дитина має уявлення про своє тіло та органи чуття, орієнтується в умовах свого розвитку, дотримується гігієни тіла й діяльності, зацікавлена у здоровому способі життя, орієнтується у правах та обов’язках, характеризується комунікативними здібностями, вміє налагоджувати спільну діяльність, розв’язувати конфліктні ситуації. Зміст листа просимо довести до відома працівників органів управління освітою, дошкільних навчальних закладів. Заступник Міністра П. Б. Полянський                                                                          

 

Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської
міських державних адміністрацій Законом України «Про дошкільну освіту» визначено, що для задоволення освітніх потреб громадян, у разі необхідності, можуть створюватися дошкільні навчальні заклади з сезонним перебуванням дітей. Такі заклади можуть входити також до складу навчально-виховного комплексу або до складу об’єднання з іншими навчальними закладами. Вони функціонують неповний календарний рік, але не менше як три місяці на рік. У своїй діяльності дошкільний навчальний заклад з сезонним перебуванням дітей керується Конституцією України, Законами України «Про освіту«, «Про дошкільну освіту«, «Про охорону дитинства«, Положенням про дошкільний навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 12 березня 2009 року № 1124 Положенням про центр розвитку дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 5 жовтня 2003 року № 305, іншими нормативно-правовими актами та власним Статутом. Статут розробляється на основі Примірного статуту дошкільного навчального закладу (наказ Міністерства освіти і науки України 24.04.2004 № 257), затверджується засновником (власником), погоджується з відповідним органом управління освітою та реєструється виконавчим комітетом міської ради міста обласного значення або районною, районною у м. Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням. та затверджується відповідно до нормативних вимог. У Статуті обов’язково обумовлюється період роботи закладу та передбачаються його можливі зміни. Діяльність дошкільного навчального закладу з сезонним перебуванням дітей направлена на реалізацію основних завдань дошкільної освіти: збереження та зміцнення здоров’я дітей, формування їх особистості, розвиток творчих здібностей та нахилів, забезпечення соціальної адаптації та готовності продовжувати освіту тощо. У дошкільний заклад з сезонним перебуванням дітей приймаються діти від двох місяців до 6 (7) років. Прийом дітей здійснюється керівником протягом періоду діяльності закладу на підставі заяви батьків або осіб, які їх замінюють, медичної довідки про стан здоров’я дитини, довідки дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтва про народження. Під час прийому дитини до дошкільного навчального закладу, керівник зобов’язаний ознайомити батьків або осіб, які їх замінюють, із статутом дошкільного закладу, правилами внутрішнього трудового розпорядку та іншими документами, що регламентують його діяльність. Групи комплектуються за віковими (одновікові, різновікові), сімейними (родинними) ознаками тощо відповідно до нормативів наповнюваності, санітарно-гігієнічних норм і правил утримання дітей у дошкільних навчальних закладах. Засновник (власник) може встановлювати меншу від нормативів наповнюваність груп дітьми. Режим роботи дошкільного навчального закладу, тривалість перебування дітей у ньому встановлюється його засновником (власником) відповідно до потреб громадян. За бажанням батьків або осіб, які їх замінюють у закладі можуть функціонувати групи з різним режимом перебування, чергові групи у ранкові та вечірні години, у вихідні та святкові дні, групи короткотривалого перебування тощо, що обумовлюється у Статуті. Дошкільний навчальний заклад здійснює соціально-педагогічний патронат сім’ї для задоволення потреб громадян відповідної території в здобутті дошкільної освіти (лист Міністерства освіти і науки України від 17.12.2008 № 1/9-811 «Про здійснення соціально-педагогічного патронату»). Діти, які перебувають у дошкільному навчальному закладі у групах з різним режимом перебування, у чергових групах у ранкові та вечірні години, у вихідні та святкові дні тощо та охоплені соціально-педагогічним патронатом, зараховуються до складу контингенту дошкільного навчального закладу і подаються до статистичної звітності (форма 85-к). Діяльність дошкільного навчального закладу регламентується планом роботи, який складається на період роботи закладу, схвалюється педагогічною радою, затверджується керівником закладу та погоджується з відповідним органом управління освітою. Якщо заклад працює влітку, то складається план на оздоровчий період, який додатково погоджується з відповідною санітарно-епідеміологічною службою. У закладах з сезонним перебуванням дітей кількість ключових завдань, над якими працюватиме колектив, визначається закладом у залежності від кількості груп та тривалості його роботи. Планування роботи педагогічними працівниками проводиться відповідно до рекомендацій, визначених листом Міністерства освіти і науки України від 03.07.2009 № 1/9-455 «Планування роботи в дошкільних навчальних закладах». У дошкільному закладі можуть надаватись додаткові освітні послуги, які не визначені Базовим компонентом дошкільної освіти, які вводяться лише за згодою батьків або осіб, які їх замінюють, за рахунок їх коштів на основі угоди між батьками або особами, які їх замінюють, та закладом у межах гранично допустимого навантаження дитини. Контроль за дотриманням вимог змісту, рівня та обсягу дошкільної освіти здійснюють органи управління освітою відповідно до вимог чинного законодавства. Учасниками навчально-виховного процесу у дошкільному навчальному закладі є діти дошкільного віку, завідувач, педагогічні та медичні працівники, батьки або особи, які їх замінюють, фізичні особи, які надають освітні послуги у сфері дошкільної освіти та інші. Права та обов’язки учасників навчально-виховного процесу визначаються Типовими правилами внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України, затвердженими наказом Міністерства освіти України від 20 грудня 1993 № 455 та конкретизуються посадовими інструкціями, які погоджуються з профспілковим комітетом дошкільного навчального закладу. Педагогічні працівники підлягають атестації, яка є обов’язковою і здійснюється один раз на п’ять років відповідно до вимог чинного законодавства. Права, обов’язки та соціальні гарантії працівників дошкільного навчального закладу регулюються законодавством в галузі освіти та іншими нормативно-правовими актами. Працівники дошкільного навчального закладу проходять періодичні безоплатні медичні огляди в установленому порядку. Дошкільний навчальний заклад забезпечує збалансоване харчування дітей, необхідне для їх нормального росту і розвитку із дотриманням вимог чинного законодавства. Кратність харчування залежить від тривалості перебування дітей у закладі. Медичне обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі здійснюється на безоплатній основі медичними працівниками, які входять до штату цього закладу або відповідних закладів охорони здоров’я, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Заклади охорони здоров’я разом з органами управління освітою здійснюють контроль за дотриманням санітарного законодавства, забезпечують безоплатний медичний огляд дітей тощо. Керівництво дошкільним навчальним закладом здійснює його завідувач, який призначається на посаду та звільняється з посади відповідним органом управління освітою. Фінансово-господарська діяльність дошкільного навчального закладу здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства. Штатні розписи дошкільних навчальних закладів з сезонним перебуванням дітей встановлюються відповідним органом управління освітою на основі Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів, затверджених в установленому порядку. Працівників, яких приймають до дошкільного навчального закладу з сезонним перебуванням дітей, має бути попереджено про це при укладанні трудового договору. В наказі про прийняття їх на роботу зазначається, що працівник приймається на сезонну роботу. Стаж роботи працівникам підсумовується і вважається безперервним, якщо вони пропрацювали сезон повністю, уклали трудовий договір на наступний сезон і повернулися на роботу в установлений строк. Щорічна відпустка надається працівникам пропорційно до відпрацьованого ними часу. На час призупинення функціонування закладу з метою збереження майна та утримання будівлі, території призначаються відповідальні особи з виплатою заробітної плати відповідно до вимог чинного законодавства. Порядок ведення діловодства і бухгалтерського обліку в дошкільних навчальних закладах визначається законодавством, нормативно-правовими актами Міністерства освіти і науки України та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковуються дошкільні навчальні заклади. Основною формою контролю за діяльністю дошкільних навчальних закладів є державна атестація, яка проводиться не рідше одного разу на десять років, у порядку встановленому Міністерством освіти і науки України. Зміст, форми та періодичність контролю, не пов’язаного з навчально-виховним процесом, встановлюється засновником дошкільного навчального закладу. Заступник міністра П.Б. Полянський                                            

Ніна КОЗАК. зав. сектора відділу дошк. вих. НМЦ середньої освіти МОН України   Головним пріоритетом у практиці роботи дошкільних закладів має стати співпраця з родинами: гуманізація відносин між членами родини та працівниками дошкільного закладу, активне залучення сім’ї до навчально-виховного процесу, свобода вибору батьками садочка, групи, вихователів тощо. Саме батьки є основними замовниками та координаторами роботи дитячого садка, тож працівники дошкільного закладу підзвітні насамперед перед батьками. Аналіз динаміки змін у мережі дитячих садків та контингенту дітей свідчить про фактичне скорочення системи суспільного дошкільного виховання по всій Україні. На це є об’єктивні причини: зокрема зростання цін на енергоносії, транспорт, харчування, обладнання, негативні демографічні зміни тощо. Але ж відзначимо: витрати, про які йдеться, йдуть на послуги, що безпосередньо не пов’язані з освітою: затрати на харчування, заробітну плату персоналу та ін. Беручи до уваги зазначене, вважаємо, що для збереження системи дошкільного виховання конче потрібно шукати нові, економічно доцільні форми організації дошкільної освіти. І це не тільки реально, а й перспективно, тому що з’явиться можливість зекономити бюджетні витрати, зменшити батьківську платню, а водночас зробить послуги дошкільного закладу доступнішими для широких верств населення. Як відомо, дитина, котра до школи виховується в сім’ї, обов’язково має здобути знання в обсязі, передбаченому Базовим компонентом дошкільної освіти. В Україні система варіативних організаційних форм роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні заклади, тільки починає складатися. Це різноманітні центри, ігрові групи, студії, гуртки тощо, де діти перебувають неповний робочий день, а їхнє харчування забезпечують батьки. Родини, в яких діти виховуються вдома, потребують особливої уваги. Тому важливо зібрати інформацію про такі сім’ї, проаналізувати причини відмови від послуг дошкільного закладу. Створюючи альтернативні форми залучення дітей до дошкільної освіти, слід ураховувати потреби батьків як з високим рівнем доходів, так і малозабезпечених. Роботу дошкільного закладу з малюками, не охопленими системою суспільного дошкільного виховання, можна організувати по-різному. Скажімо, створювати групикороткотривалого перебування, в яких з дітьми проводитиметься повноцінна освітньо-виховна робота згідно з програмою дошкільного виховання. Таких дітей можна включити до складу недоукомплектованих груп, де вони братимуть участь в іграх, буватимуть на заняттях та прогулянках, а перед обідом батьки забиратимуть їх додому. За таких умов у дитини має бути оформлена медична картка. Подекуди можуть бути групи (гуртки, секції, центри), до яких дошкільнята приходитимуть тільки на заняття. В одному приміщенні може працювати кілька таких груп, наприклад з 9 до 11, з 11 до 13, з 15 до 17 години. Можна створювати і прогулянкові групи. Тут дітям має бути організовано повноцінний догляд, ігри, прогулянки на свіжому повітрі без спеціальної навчальної діяльності. У деяких випадках навчання доцільно організувати для різновікової групи дітей,в яких братики та сестрички, сусіди, друзі перебуватимуть разом. Практикується й організація консультативних груп, де діти, відвідуватимуть окремі заняття з логопедом, психологом, іншими фахівцями (залежно від потреб). При дитячому садку можуть працювати групи підготовки старших дошкільнят до навчання в школі. Організувати їхню роботу можна по-різному: один раз на тиждень протягом навчального року; щодня (5 разів на тиждень) протягом навчального року; з 1 січня, з кінця навчального року, із середини травня, увесь червень по два-три заняття щодня тощо. Там, де немає дитячого садка, можуть створюватися дошкільні групи при загальноосвітньому закладі, в якому з малими дітьми працюватимуть фахівці повний чи неповний день із забезпеченням харчування чи без нього (це залежить від місцевих умов). Важливо, щоб і при скороченому перебуванні дітей у дитячому садку повною мірою забезпечувався їхній розвиток у всіх напрямках (пізнавальному, художньо-естетичному, фізичному, соціально-емоційному) відповідно до державних вимог. При цьому тривалість занять та їх кількість (як правило, в першій половині дня) має відповідати віковим можливостям дітей, чергуватися з динамічними перервами, іграми.Для молодших дошкільнят тривалість заняття має становити 15 хв, середнього — 20, старшого — 25-30 хвилин.Основні заняття — формування елементарних математичних уявлень, ознайомлення з довкіллям та розвиток мовлення, художня література, грамота, підготовка руки дитини до письма — за бажанням батьків можна ввести і заняття з іноземної мови, хореографії, плавання, тобто додаткові послуги. Організуючи роботу з дітьми, які не відвідують дошкільний заклад, педагоги повинні ставити за мету не лише дати вихованцям спеціальні знання, а насамперед подбати про розвиток пізнавальних психічних процесів та мовлення малюків, формування в них самосвідомості, мотиваційної, комунікативної вольової, емоційно-моральної готовності до школи. Важливо також продумувати зміст і методичні прийоми, які батьки зможуть застосовувати в домашніх умовах. У роботі з батьками має охоплюватися широке коло проблем виховання дітей від народження до 6 (7) років: практикувалися індивідуальні та спеціальні заняття, організовуватися семінари, а також надаватися методична діагностична, консультативна допомога з боку педагогів, психологів, лікарів, соціальних працівників. З дітьми, охопленими альтернативними формами перебування в дитячому садку, можна працювати за програмами та методичними рекомендаціями МОН України. Виникає також і цілий ряд фінансово-економічних проблем, що потребують диференційованого підходу з урахуванням умов кожного регіону України, визначення реальних витрат на освітньо-виховну роботу з дітьми. Для розв’язання окреслених нами завдань у сучасних соціально-економічних умовах конче потрібно об’єднати професійні зусилля всіх фахівців системи дошкільної освіти України. Нові форми навчання та виховання дітей жодною мірою не слід розглядати як альтернативу чинним. Переважну більшість батьків влаштовує режим роботи дошкільних закладів—повний чи цілодобовий, тож руйнувати систему дошкільної освіти, що склалася, не варто. Наше завдання — охопити якомога більше дітей суспільним дошкільним вихованням, піднести престиж дошкільної освіти, що, в свою чергу, збереже робочі місця її працівникам. Про організовану і самостійну діяльність дітей у дошкільному навчальному закладі Інструктивно-методичні рекомендації від 26.07.2010 р. №1.4/18-3082 Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» передбачає зміни підходів до організації життєдіяльності дітей, яка має бути насиченою цікавим змістом їхнього буття разом з дорослим у спеціально створеному розвивальному просторі. Під змістовним буттям слід розуміти повноцінне проживання дитиною кожного дня, коли максимальною мірою задовольняються фізіологічні, пізнавальні, духовні, естетичні, комунікативні та інші потреби, запити, інтереси з урахуванням бажань, можливостей, здібностей і нахилів малюка. Освітній процес має домірно включати різні види дитячої діяльності, адекватні вікові вихованців, передусім ті, в межах яких формуються важливі вікові новоутворення і які сприяють подальшому розвитку кожної маленької особистості в усіх сферах життєдіяльності. Для реалізації цих завдань педагог має вільно володіти багатим арсеналом організаційних форм, засобів, методів і прийомів впливу на вихованців. Дитяча життєдіяльність передбачає педагогічно виважене поєднання таких типів діяльності дошкільників: організована та самостійна (вільна). Організована діяльність Вона включає ті форми освітньої роботи, через які під безпосереднім керівництвом педагога, за його участі вихованці залучаються до різноманітних видів специфічної дитячої діяльності. Зокрема: ♦ігрової (проведення дидактичних, рухливих, конструкторсько-будівельних ігор, драматизацій тощо); ♦навчально-пізнавальної (заняття, гурткова, індивідуальна робота, спостереження та екскурсії у соціум і природу, пізнавально-розвивальні бесіди, дидактичні ігри, елементарні досліди й дитяче експериментування у повсякденному житті); ♦трудової (індивідуальні й групові трудові доручення, чергування, колективна праця тощо); ♦художньої (образотворчі, музичні, літературні заняття, художня праця, розваги, свята, гуртки художньо-естетичного циклу, індивідуальна робота тощо); ♦комунікативно-мовленнєвої (спеціальні мовленнєві заняття, бесіди, розмови на особисті та спільні теми, створення й розв’язання певних ситуацій спілкування, індивідуальна робота в повсякденні, цілеспрямоване залучення дітей до спілкування під час усіх форм організації життєдіяльності); ♦рухової (заняття з фізичної культури, плавання, музики, робота спортивних секцій та хореографічних гуртків, різні форми організації дитячої праці, рухливі ігри у повсякденному житті, фізкультурні свята, розваги, походи, ранкова і після денного сну гімнастики, фізкультурні хвилинки, паузи тощо). Невід’ємна складова повноцінного буття дошкільника — організовані дорослими побутові процеси: вдягання-роздягання, умивання, прийом їжі, вкладання на сон, піднімання після сну тощо. Як і під час інших організованих форм життєдіяльності, з дорослішанням та набуттям певного досвіду дитина стає дедалі самостійнішою, ініціативнішою, відповідальнішою у різних побутових справах, хоча педагог безпосередньо скеровує, спрямовує її дії. Будь-яка організована діяльність характеризується тим, що педагог заздалегідь продумує мету, час, місце, умови, хід проведення тієї чи іншої форми роботи, потрібний для цього матеріал, обладнання, її зв’язок з іншими формами організації життєдіяльності, а також передбачає можливі дії дітей, форми впливу на них та очікувані результати. За сучасним трактуванням організована діяльність ґрунтується на засадах партнерства, співробітництва педагога з колективом вихованців, підгрупою та окремою дитиною, а також дітей між собою з урахуванням їхніх вікових, індивідуальних можливостей та потреб розвитку. В організованій дитячій діяльності формується фонд «можу» (знання, уміння, навички) та скеровується формування фонду «хочу» кожного малюка (його потреб, інтересів, ставлень, запитів тощо). Організована діяльність є також основою для розгортання на належному змістовому та організаційному рівнях дитячої діяльності самостійного, вільного типу, сприяє розвитку важливих базових якостей особистості дитини — організованості, відповідальності, працелюбності, самовладанню, спостережливості, креативності. Значення цього типу діяльності зростає у зв’язку з підготовкою дошкільника до переходу на новий соціальний щабель, до нової соціальної ролі школяра, учня, до шкільного навчання й шкільного життя з його розмаїтою системою ділових взаємин. Сформовані в дошкільний період досвід участі в організованій діяльності, домірно регламентованій вимогами педагога і ролями інших дітей, навички довільного керування власними діями та підпорядкування свого «хочу» і «можу» новому фондові «треба» — запорука успішного входження старшого дошкільника у шкільне життя. Форми такої освітньої роботи в дошкільному закладі не повинні бути жорстко регламентовані у часі: їх можна поміняти місцями в розпорядку дня, перенести на інший день, скоротити чи відвести більше часу на їх проведення — залежно від конкретної ситуації: погодних умов, затримки із завершенням попередньої форми, настрою, інтересів та бажань дітей, непередбачених подій тощо. Варто уникати зайвої задидактизованості, приділяти розвивальним та виховним завданням не менше уваги, ніж навчальним. З огляду на вимогу часу — посилити значення освіти дітей старшого дошкільного віку як підготовчого етапу до організованої, системної загальної середньої освіти — важливо забезпечити впродовж усього дошкільного дитинства організовану життєдіяльність дітей разом з дорослими у створеному для цього розвивальному просторі. При цьому обов’язковим є включення зазначених вище видів дитячої діяльності: ігрової, навчально-пізнавальної, трудової, комунікативно-мовленнєвої, художньої, рухової. В освітній роботі з 5-річними дітьмиувага акцентується на використанні потенційних можливостей організованої ігрової, навчально-пізнавальної і трудової діяльності. Важливими при цьому є систематичне спілкування дітей з дорослими та між собою як умова успішного формування життєвої компетентності в усіх сферах та видах діяльності, художня творчість як спосіб самовираження й розвитку креативності особистості, а також активна рухова діяльність як чинник запобігання гіподинамії, оптимізації обмінних процесів у дитячому організмі й стимуляції розвитку та зміцнення всіх його органів і систем. Організована ігрова діяльність дошкільників Організована ігрова діяльність дошкільників посідає особливе місце у системі організованих освітніх впливів, оскільки власне ігрова діяльність — провідна упродовж усього дошкільного періоду. Саме в ігровій діяльності відбуваються найважливіші зміни в дитячій психіці: виникають визначальні для успішного розвитку новоутворення, максимально проявляються психічні властивості й процеси, розвиваються ключові риси характеру, започатковуються базові особистісні якості, відбувається становлення образу «Я». Ігрова діяльність дошкільників — основа для виникнення інших специфічних видів дитячої діяльності, які пізніше відокремлюються від гри і набувають самостійного значення, наприклад, праця, учіння, художня творчість. Організована ігрова діяльність дітей у дошкільному навчальному закладі передує розгортанню самостійних ігор. її, як і інші види організованої діяльності, частіше ініціює та скеровує педагог, проте вона може виникати із самостійної гри, якщо потребує втручання і прямої участі самого вихователя через те, що дітям бракує досвіду самоорганізації, планування ігрових дій, знань правил гри, способів урегулювання конфліктів або подальшого розгортання сюжету тощо. Завдяки керівній ролі педагога, поданим ним зразкам ігрових дій та налагодження партнерських взаємин з усіма учасниками гри поступово формується ігровий досвід, що згодом дасть дітям можливість грати автономно, керуючись власними бажаннями, ініціативами, внутрішніми спонуканнями, симпатіями, творчими задумами, прийомами соціальної взаємодії з однолітками тощо. Організовуючи гру, вихователь дбає про створення та оснащення ігрового простору з урахуванням віку дітей, їхніх інтересів, ігрових уподобань, визначає і застосовує прийоми залучення до гри, зацікавлення нею дітей, пояснення ходу, правил гри та дій учасників, розподілу ролей та ігрової атрибутики, спрямування та коригування ігрових дій вихованців та їхніх стосунків у процесі гри та оцінювання індивідуальних досягнень дітей, відмічає позитивні або негативні прояви у їхніх взаєминах, поведінці. Організоване проведення будь-якої гри потребує ретельної попередньої, підготовчої освітньої роботи з метою створення у дітей необхідного й достатнього запасу уявлень про світи природи, культури, людей і власного «Я», вироблення навичок компетентної поведінки. За цієї умови діти швидше зрозуміють зміст гри та поради педагога, оскільки будуть уже внутрішньо готові до прояву своєї компетентності через гру. Тому в календарних планах освітньої роботи з дітьми різного віку має відображатися чітка система підготовки до ігрової діяльності як організованої, так і самостійної: спостереження, екскурсії, розглядання творів образотворчого мистецтва, читання художньої літератури, перегляд діа-, мульт-, кінофільмів, прослуховування аудіозаписів, бесіди і розповіді вихователя у повсякденному житті, заняття різного змістового спрямування, систематична участь дітей у різних організованих вихователем формах роботи і видах діяльності. Види ігор В освітньому процесі дошкільного навчального закладу організована ігрова діяльність дітей включає різні види ігор. Ігри з правилами(дидактичні, рухливі) здебільшого потребують організованого проведення, адже наявність у них чітких правил регламентує дії дітей, чим і визначається керівна функція педагога. Дидактичні й рухливі ігри мають конкретну мету, що дає змогу інтегрувати їх у різні форми організованої навчально-пізнавальної, рухової, мовленнєвої, навіть художньої діяльності. Наприклад, ці види ігор широко застосовуються на заняттях та під час індивідуальної роботи з фізичного, пізнавального, мовленнєвого, художньо-естетичного розвитку; фізкультурних, музичних, літературних свят і розваг, походів та екскурсій, спостережень. Ними варто також насичувати прогулянки, ранкові прийоми, вечірні години як окремими формами організованої діяльності дітей чи то в груповому приміщенні, чи то на свіжому повітрі. Організовані дидактичні та рухливі ігри слід узгоджувати з певним етапом навчання дітей. Так, рухливі ігри доцільні на етапі закріплення та автоматизації рухової навички, дидактичні — на етапах поглибленого вивчення матеріалу, закріплення, узагальнення, систематизації знань. У планах роботи вихователя має передбачатися періодичне повторення цих видів ігор, внесення у них варіативних змін та ускладнень стосовно правил, ігрових дій чи рухів, очікуваних результатів, використання посібників та обладнання, кількості учасників тощо. Творчі ігри (сюжетно-рольові, театралізовані режисерські та драматизації, конструкторсько-будівельні) є різновидом вільної, самостійної діяльності дітей, яка здійснюється з дитячої ініціативи і є проявом самостійності, креативності дошкільників. Тут важливо враховувати, що творча гра проходить свій шлях становлення від елементарних маніпуляцій з предметами до предметно-ігрових дій і далі — до творчої гри, в якій діти самостійно створюють задум, розгортають сюжет, розподіляють і виконують взяті на себе ролі, регулюють ігрові та реальні міжособистісні стосунки, оцінюють досягнуті результати. Завдання педагога — сприяти своєчасному просу­ванню творчої гри на цьому шляху. Без організованих прямих і непрямих педагогічних впливів та домірної участі самого дорослого у творчій грі дітей перехід від одного етапу розвитку творчої гри до іншого, вищого, затримується або й не відбувається. Особливі труднощі виникають у розвитку змісту творчої гри. Якщо педагог зовсім не організовує її, а пускає на самоплив, покладаючись тільки на самодіяльність вихованців, то зміст такої гри і рівень дій дітей у ній не прогресують. Наприклад, навіть старші дошкільники можуть у сюжетно-рольових іграх виконувати лише певні дії з іграшками, наслідуючи окремі дії людей згідно з узятою роллю, як 3-річні малюки, і не вміють відтворити стосунки між дорослими та дітьми, а тим більше — правила суспільної поведінки та суспільні стосунки між людьми. Такі примітивні ігрові прояви не сприяють досягненню розвивального, виховного, навчального ефекту творчої гри. До затримок розвитку творчої гри може призвести й неправильне, некероване наповнення предметно-ігрового середовища іграшками, атрибутами. Завважимо: у групах для дітей раннього і молодшого дошкільного віку має бути широкий асортимент іграшок і по кілька штук однакових, оскільки вони для цих дітей— відправна точка творчої гри; у старших дошкільників уже не іграшка визначає зміст гри, а, навпаки, творчий задум і зміст гри визначають добір іграшок. Тому в старших групах не варто мати багато однотипних іграшок, адже їх надлишок може притупляти ігровий інтерес, обмежувати дитячу уяву, винахідливість, що розвиваються при використанні для творчої гри предметів-замінників. Міра самостійності дітей у творчих іграх залежить від вікових можливостей, обсягу знань дітей про навколишній світ, особистого досвіду їх комунікації, індивідуальних особливостей характеру, темпів загального розвитку та інших чинників. Самостійність формується поступово, тож і самостійна творча гра не виникає одразу. Дітей треба навчати обирати тему, формувати предметно-ігрове середовище, розвивати сюжет чи план гри, розподіляти ролі чи обов’язки, реалізовувати ігрові образи, знаходити можливості виходу із конфліктних чи спірних ситуацій тощо. У календарних планах зазначаються форми і прийоми підготовки дітей до творчих ігор, безпосереднього впливу на їхній зміст, відомості про особисту участь педагога в ігровому процесі. Отже, в організованій ігровій діяльності важливо забезпечити активну позицію кожній дитині, стимулювати розвиток її творчих здібностей, формувати стійкий інтерес до пізнання навколишнього світу і себе в ньому, оволодіння різними видами діяльності. Організована навчально-пізнавальна діяльність Організована навчально-пізнавальна діяльність у дошкільному навчальному закладі — важлива складова освітнього процесу в усіх вікових групах. її планують і проводять відповідно до програмових завдань з урахуванням умов розвивального предметного, природного, соціального середовища і потреб, інтересів, запитів, здібностей дітей (їхнього індивідуального фонду «хочу»).Організоване і кероване дорослим, а не пущене на самоплив навчання дошкільників дозволяє послідовно, у чіткій системі, формувати уявлення, елементарні знання та ставлення до світу природи, речей, людей, стосунків, емоцій і почуттів, власного «Я», а також життєво і соціально важливі вміння і навички. Включаючись у таку діяльність, діти переживають радість відкриттів, подив від нового, оволодівають способами пізнання, дій. Систематичне залучення дошкільнят до цього виду діяльності дає їм перший досвід навчальної діяльності — провідної в найближчому майбутньому при зміні соціальної ролі в умовах шкільного життя. Організоване навчання дошкільників сприяє розвитку довільності психічних процесів і поведінки, адже діти поступово навчаються концентрувати увагу на предметі вивчення, свідомо виконувати установку педагога на сприймання, запам’ятовування та відтворення інформації, стримувати емоції й ситуативні бажання, контролювати й оцінювати будь-яку свою діяльність. Значним є і виховний потенціал навчання, який реалізується через добір змісту пізнання та ефективних методів, прийомів і засобів його подачі, способів взаємодії дітей між собою та з педагогом. Водночас через навчання оперувати знаннями й здобутими вміннями та навичками закладається основа ціннісних, моральних орієнтирів особистості дошкільника у світі природи, речей, мистецтва, гри, людей, їхніх стосунків, емоцій, станів, настроїв тощо. Навчально-пізнавальну діяльність дошкільників не можна перетворювати на аналог шкільного поурочного навчання. Вона якісновідрізняється від класно-урочного навчання формами, методами та прийомами, засобами, стилем і рівнем взаємодії педагога з вихованцем, а не лише змістом, обсягом програмового матеріалу, рівнем вимог до дитини. Сукупність освітніх впливів у процесі цієї діяльності має підпорядковуватися передусім формуванню значущої для конкретної дитини мотивації пізнання і навчання,яка й спрямовуватиме пізнавальну активність дошкільника, стимулюватиме розвиток у нього пізнавальних інтересів і почуттів, потребу в самостійному пошуку нових знань, установленні закономірностей, зв’язків, продуктивному застосуванні результатів пізнання. Організована навчально-пізнавальна діяльність у дошкільному закладі є цілеспрямованим двобічним процесом, в якому органічно поєднуються педагогічні впливи з активністю самих дітей у пізнанні світу. Оскільки організоване навчання дошкільників відбувається у процесі спільної діяльності педагога з дітьми, то ця діяльність потребує керівництва, спрямування з боку дорослого, а саме: визначення цілей; прогнозування очікуваних результатів; мотивації пізнання; вибору змісту й окреслення його обсягів; створення розвивального середовища; надання навчально-пізнавальній діяльності позитивно-емоційного характеру; регулювання процесу пізнання та спрямування його на досягнення позитивних результатів; оцінювання індивідуальних досягнень дитини. Організована навчально-пізнавальна діяльність у дошкільному закладі не обмежується самимизаняттями як найбільш відомою та популярною організаційною формою. Вона має здійснюватися також в інших формах роботи: ♦ гурткова (секційна, студійна) робота; ♦ індивідуальна робота навчально-пізнавального спрямування в повсякденні; ♦ організовані дидактичні ігри у повсякденному житті; ♦ екскурсії у природне і соціальне довкілля,спостереження у повсякденні; ♦ елементарні досліди, пошукові ситуації у повсякденному бутті тощо. Для залучення дітей до цих форм організованого навчання у розпорядку дитячої життєдіяльності в дошкільному закладі визначається зручний час з урахуванням, зокрема, таких чинників: вік дітей; їхня оптимальна та максимальна працездатність у певні проміжки часу; поєднання з іншими видами організованої, самостійної діяльності та побутовими процесами; розподіл загальних навантажень упродовж дня, тижня тощо. У контексті особистісно орієнтованого підходу до освітньої роботи з дошкільниками варто відмовитися від жорсткої регламентації, заорганізованості, задидактизованості навчально-пізнавальної діяльності дітей, надати їй вільнішого характеру. Однак це не означає, що слід вилучати заняття як форму організованого навчання в сучасному дошкільному закладі. Воно має використовуватися цілеспрямовано, проте гнучко, без жорсткої регламентації у часі й просторі.Згідно з вимогами Державної базової програми — основного документа, через який реалізується Базовий компонент дошкільної освіти України і який регламентує надання освітніх послуг у всіх формах здобуття дошкільної освіти, — організоване навчання у формі занять проводиться, починаючи з 3-го року життя. Індивідуальні й підгрупові ігри-заняття проводяться уже на 1-му та 2-му роках життя. Кількість і тривалість занять Поступово, з дорослішанням дітей, кількість і тривалість занять зростають: ♦ для дітей 3-го року життя — 1-2 заняття на день тривалістю 10-15 хв.; ♦ для дітей 4-го і 5-го років життя — 1-2 заняття на день відповідно тривалістю 15-20 і 20-25 хв.; ♦ у старшому дошкільному віці — 2-3 заняття на день впродовж 1-1,5 години щодня, тривалістю 25-30 (для дітей 6-го року життя) і 30-35 хв. (для дітей 7-го року життя). Тривалість занять можна збільшувати чи зменшувати залежно від коливань інтересу, бажань, працездатності дітей, складності завдань тощо. Аби не порушувати загальний розпорядок життєдіяльності, вчасно перейти до інших видів діяльності, не зруйнувавши при цьому започаткованої на занятті цілісності процесу пізнання, варто продовжити розпочату там навчально-пізнавальну діяльність у повсякденному житті, розгорнувши її в серії бесід, розмов, спостережень, ігор та інших форм роботи. Найсприятливіший часдля залучення дітей до організованих занять з огляду на закономірності у зміні працездатності, активності дитячого організму, особливості перебігу уваги, процесів пам’яті й мислення дітей — це період у ранкові години від 9.00 до 11.00. Виходячи з конкретної ситуації, окремі заняття можна переносити на другу половину дня або відразу планувати на цей період. Щоб унормувати організовану навчально-пізнавальну діяльність, надати їй планового характеру та узгодити із загальним розпорядком дня, варто розробити на тиждень для різних вікових груп орієнтовний розпорядок проведення занять. На відміну від сталого і, в цілому, непорушного розкладу уроків у школі розпорядок занять у дитсадку має бути мобільним, динамічним, гнучким.Його можна оперативно змінити, відкоригувати в ході освітнього процесу, якщо того потребуватимуть конкретні обставини, не передбачені педагогом при складанні календарного плану. Орієнтовний тижневий розподіл занять може бути тимчасовим, в нього можна періодично вносити необхідні корективи, зміни. Складаючи орієнтовний розподіл занять на тиждень, варто дотримуватися вироблених дошкільною дидактикою правил. ♦ На початку і в кінці тижня не планувати занять, що потребують значних інтелектуальних зусиль і пов’язані із значними навантаженнями на дитячу увагу, пам’ять, мислення. ♦ Максимальна кількість занять на день (2-3 залежно від віку) не має припадати на понеділок та п’ятницю. ♦ Визначаючи певну послідовність занять на день, слід раціонально чергувати фізичні, психічні, статичні й динамічні навантаження, а також різні види діяльності тощо. Види занять Системність, послідовність, різнобічність та цілісність навчання забезпечується впровадженням у практику роботи дошкільних навчальних закладів різноманітних видів занять. І. За змістовими напрямами освітньої роботи Можна зберегти традиційний розподіл занять: з мовленнєвого розвитку, ознайомлення з елементами грамоти, навколишнім світом та природою, формування елементарних математичних уявлень, з образотворчої діяльності (малювання, ліплення, аплікація, конструювання), фізичної культури, музичного виховання тощо. Цей розподіл співзвучний зі складовими змісту освітньої роботи, закладеними Базовим компонентом дошкільної освіти України, Державною базовою програмою. Працюючи за Базовою програмою, доцільно було б визначати види занять за лініями розвитку: ♦ з фізичного розвитку (тобто фізична культура, валеологічне виховання); ♦ з пізнавального розвитку (ознайомлення з навколишнім, природою, логіко-математичний розвиток); ♦ з мовленнєвого розвитку (в т.ч. з навчання елементів грамоти); ♦ з художньо-естетичного розвитку(образотворча та музична діяльність) тощо. Можливі й інші варіанти умовних назв занять за цим критерієм їх класифікації. З позиції спрямованості змісту розрізняють такі заняття: ♦ односпрямовані, або предметні (з однієї галузі знань у межах певного виду діяльності). Вони дають можливість системно й послідовно формувати знання, уміння і навички з окремих сфер пізнання, у певних специфічних видах діяльності; ставлення, оцінки, інтереси, які потім ляжуть в основу самостійної дитячої діяльності та життєвої компетентності; ♦ різноспрямовані, або міжпредметні (поєднують у собі різні галузі знань і види діяльності). Вони мають інтегрований або комплексний характер, що й забезпечує в інтегрованих заняттях взаємопроникнення елементів одного виду діяльності, змістового напряму в інший, а в комплексних — їх поєднання, чергування. ІІ. За дидактичними цілями розрізняють такі види занять: ♦ заняття на повідомлення нової інформації, формування нових знань і умінь; ♦ заняття на закріплення знань і раніше набутих умінь, систематизацію накопиченого досвіду; ♦ змішані заняття, що поєднують повідомлення но­вих знань, формування нових умінь із повторенням, закріпленням, систематизацією та застосуванням набутих знань, умінь, навичок; ♦ підсумково-контрольні заняття, що можуть проводитися періодично в кінці певного часового відтинку (квартал, півріччя, рік) або в кінці вивчення певної теми (при тематичному принципі планування й реалізації програмового змісту). їхня мета — оцінка розвивально-виховного ефекту освітньої роботи, визначення проявів компетентності вихованців у тих чи інших видах діяльності та сферах пізнання, про що свідчать продемонстровані дітьми на цих заняттях інтереси, ставлення, базові особистісні якості, знання, уміння, навички тощо. Підсумково-контрольні заняття можуть бути як різноспрямованими комплексними або інтегрованими, так і односпрямованими. На них не повинна домінувати атмосфера перевірки, екзаменування у формі регламентованих запитань, тестових вправ тощо. Це заважає дітям максимально самовиражатися і діяти природно. Найдоцільніше проводити підсумково-контрольні заняття, застосовуючи діяльнісний підхід, широкий арсенал практичних методів, ігрових прийомів у ситуаціях гри, сюрпризності, пошуку, вибору, експериментування. Зокрема, вони можуть проходити у формі ігор, вікторин, конкурсів, турнірів, в інших ігрових формах, які дають дітям можливість продемонструвати свої здобутки в розвитку й навчанні, партнерській взаємодії й невимушеному спілкуванні. Не варто перетворювати підсумкові заняття на шоу, розваги для дорослих. Адже такий захід не стільки засвідчить індивідуальні досягнення і дасть простір для проявів інтелектуальної, пізнавальної, рухової, мовленнєвої активності дітей, скільки матиме показово-розважальний характер, проводиться за складеним заздалегідь сценарієм після серії репетицій. ІІІ. За способом організації дітей заняття поділяються так: ♦ фронтальні (загальногрупові), що проводяться одночасно з усією групою дітей; ♦ підгрупові (їх ще називають груповими). Дітей організують по 8-15 осіб — залежно від загальної кількості малюків у групі. Здебільшого групу розподіляють на 2 підгрупи, орієнтуючись на інтереси, ситуативні бажання, здібності дітей, інші суб’єктивні й об’єктивні чинники; ♦ індивідуально-підгрупові (індивідуально-групові). Група складається з 4-8 дітей, що й забезпечує можливість здійснювати до них диференційований та індивідуальний підходи; ♦ індивідуальні, що проводяться як з окремими дітьми (по одному), так і з маленькими підгрупами по 2-4 малят, яких об’єднують здебільшого для спільної індивідуальної навчально-розвивальної роботи за подібністю необхідних освітніх впливів. Індивідуальних занять передусім потребують діти раннього віку (особливо 1-го року життя), новачки у групах у період адаптації, діти після тривалої відсутності в дитсадку, ті, хто має низьку працездатність чи діти з уповільненим сприйманням, вадами психічного або фізичного розвитку, педагогічно занедбані та обдаровані діти. IV. За специфікою поєднання і використання методів, прийомів, засобів навчаннявиділяють такі види занять: ♦комбіновані. Проводяться з комбінуванням наочних, словесних, практичних методів і прийомів, різних засобів навчання — вправ, ігор іграшкової, предметної, ілюстративної наочності, літературних, музичних творів тощо — залежно від віку вихованців, поставлених дидактичних, розвивальних, виховних цілей, змісту конкретного заняття з конкретною групою/підгрупою дітей. Такий характер можуть мати заняття з будь-якої лінії розвитку; ♦ігрові та сюжетно-ігрові. Наігрових заняттях весь комплекс освітніх завдань розв’язується за допомогою спеціально дібраних ігор (дидактичних, рухливих, елементів ігор-театралізацій, конструкторсько-будівельних та інших) або ігрових вправ, об’єднаних до того ж спільною темою, сюжетною лінією. Послідовність ігор визначається їхнім змістом та методичними закономірностями побудови того чи іншого заняття з пізнавального, фізичного, мовленнєвого, соціально-морального розвитку та інших ліній. Сюжетно-ігрові (сюжетні)заняття насичуються ігровими ситуаціями, сюрпризними моментами, імітаціями та іншими ігровими прийомами подачі, закріплення, узагальнення програмового матеріалу. Всі, заплановані на це заняття, види роботи з дітьми, методи, прийоми і засоби мають підпорядковуватися єдиному сюжету, в основу якого можна покласти улюблені літературні твори, дитячі кіно- і мультфільми, реальні й вигадані ситуації з життя малюків. Завважимо: ігри, ігрові вправи як методи і засоби розвитку, навчання і виховання та різні ігрові прийоми застосовуються на заняттях будь-якого типу в усіх вікових групах у співвідношенні з іншими методами, прийомами і засобами, доцільними для конкретного віку, їхня питома вага поступово зменшується від раннього до старшого дошкільного віку. Застосовуючи ігрові прийоми важливо не замінювати навчально-пізнавальну діяльність грою, а зберегти її навчально-пізнавальну сутність, з усіма її особливостями, функціями; ♦домінантні — заняття, в яких домінують певні засоби розвитку, навчання і виховання або види діяльності. Домінанту заняття визначають, як правило, певні пріоритети в його освітніх завданнях. Кожне заняття може належати до кількох видів за відповідними критеріями класифікації, поданої вище. Різноманітність видів занять дає практикам можливість створювати безліч варіантів їх проведенняяк організованого навчання дошкільників. Заняття в сучасному дитсадку відрізняються від шкільних уроків, не шаблонізовані, їх можна гнучко пристосувати до конкретного віку дітей, складу певної групи, індивідуальних уподобань і можливостей вихованців, предметного, природного й соціального середовища, пріоритетних завдань освітньої роботи з дітьми, узгоджувати з іншими видами й формами організованої та самостійної дитячої діяльності. Такі сучасні заняття цілком відповідатимуть концептуальним засадам організації життєдіяльності до­шкільників з метою цілісного й збалансованого розвитку, проголошеним Державною базовою програмою. Завдання педагогів дошкільних навчальних закладів — креативно застосувати свій теоретичний, методичний і практичний потенціал, аби щоразу робити навчання для своїх вихованців нестандартним, цікавим, захопливим. Організована трудова діяльність дошкільників Організована трудова діяльність дошкільників має велике розвивально-виховне значення впродовж усього дошкільного дитинства, хоча суспільної значущості набуває значно пізніше, коли людина досягне дорослого віку. Привабливість для дошкільників праці як виду діяльностізумовлюється такими чинниками: прагненням до самостійності, про яке дитина може заявляти вже наприкінці другого року життя; інтересом до життя і праці дорослих; схильністю до наслідування і згодом — досягненням продуктивного результату діяльності. Саме організована трудова діяльність дошкільнят сприяє формуванню в нихелементарної готовності до праці, що проявляється в позитивному ставленні до дорученої або самостійно обраної справи, інтересі до неї, зацікавленості в успішному виконанні. Цей аспект особливо актуальний у зв’язку з підготовкою дошкільнят до систематичного шкільного навчання й упровадженням обов’язкової дошкільної освіти дітей з 5 років. Організовуючи цей вид діяльності, педагог має враховувати її специфіку, яка полягає в тому, що дитяча праця тісно пов’язана з грою: вона виникає з гри, мотивується певними ігровими потребами, далі розгортається у межах предметно-практичної діяльності й спершу зосереджена на процесі, а не на результаті. Поступово, із систематичним залученням дітей до різних видів трудової діяльності не лише через гру, а й через спеціальні організаційні форми праця відокремлюється від неї, набуває самостійного значення. Вона стає першим випробуванням сил, вправлянням у практичному діянні, коли з’являється розуміння значущості праці для близьких та інших людей, усвідомлення відносин відповідальної взаємозалежності та обов’язковості підпорядкування загальноприйнятим нормам, є можливість для проявів емпатії, формуються працелюбність, ініціативність, наполегливість, самовладання тощо. Дитина відчуває радість від корисності власної праці. Організація трудової діяльності у дошкільному навчальному закладі спрямовується на розв’язання низки завдань пізнавального, соціально-морального, емоційно-ціннісного, мовленнєвого, фізичного, креативного розвитку. Це й ознайомлення із працею дорослих; формування уявлень про соціальну значущість праці; виховання на цій основі інтересу й поваги до праці інших людей, бажання долучитися до посильної трудової діяльності; формування мотиваційної готовності до трудових зусиль; елементарних трудових умінь і навичок; стимулювання до творчого застосування здобутих знань та вмінь у реальному житті; збагачення досвіду соціальної комунікації у процесі організованої і самостійної трудової діяльності; вдосконалення життєво важливих рухів, розвиток фізичних якостей тощо. Види праці З метою розв’язання поставлених освітніх завдань педагоги дошкільного навчального закладу планомірно залучають дітей до різних видів праці: ♦ самообслуговування; ♦ господарсько-побутової; ♦ праці в природі; ♦ ручної (художньої) праці. Зазначені види організованої трудової діяльності реалізуються у таких організаційних формах: ♦ трудові доручення; ♦ чергування; ♦ колективна праця. Доручення використовуються на кожному віковому етапі в усіх видах праці, протягом усього дня. Вони, як правило, надходять від дорослого і є різноманітними за складністю (прості, складні), способом організації дітей (індивідуальні або колективні), часом виконання (короткотривалі, епізодичні, довготривалі). Вихователь пропонує дітям різні за змістом доручення: пов’язані з іграми, організацією занять і побутових процесів, виконанням окремих прохань дорослих або дітей. Чергування як більш складна форма організації праці порівняно з дорученнями запроваджуються з 5-го року життя. З урахуванням вікових та індивідуальних можливостей дітей поступово залучають до чергувань у куточку живої природи, по заняттях, в їдальні, ігрових осередках тощо. На початковому етапі чергування організуються як праця дітей поруч за визначеним педагогом колом обов’язків і дій, а згодом дітей привчають самостійно домовлятися про розподіл завдань і разом відповідати за кінцевий результат. Колективна праця організовується зі старшими дошкільниками 1-2 рази на тиждень. Це здебільшого господарсько-побутова, художня праця, праця у природі. Для колективної праці можна організовувати дітей як фронтально (всією групою), так і підгрупами. Важливо враховувати при цьому їхні індивідуальні особливості. Зокрема, доцільно об’єднувати дітей високого рівня співробітництва, активних з однолітками низького рівня, які їм симпатизують, пасивнішими у взаєминах, а в різновікових групах варто до колективу старших дошкільників залучати молодших за віком для взаємозбагачення життєвого досвіду дітей обох вікових категорій. Для організованої трудової діяльності дошкільнят у розпорядку життєдіяльності визначається зручний час: у ранкові та вечірні години, під час прогулянок у першій та другій половині дня, у періоди підготовки до прийому їжі, до занять і після них, вільної діяльності між окремими режимними процесами тощо. Керуючи організованою дитячою працею, педагог спочатку формує у вихованців достатній рівень виконавської дисципліни та виконавських дій. З цією метою він, починаючи з молодших дошкільнят, пропонує близьку розумінню та потребам самих дітей мотивацію праці, зразки способів виконання основних дій і користування приладдям, пояснює послідовність операцій, допомагає дітям об’єднатися для спільного виконання завдань та розподілити обов’язки, виконувати трудові дії, підтримує кожну дитину вагомими для неї заохоченнями, схваленнями, у тому числі в присутності однолітків чи батьків. У разі потреби дає коректні поради та зауваження. Старших дошкільників необхідно послідовно і систематично підводити до більшої самоорганізації, самоконтролю.Для цього вихователь частіше звертається до досвіду самих вихованців, пропонуючи їм обґрунтувати важливість задуманої або дорученої справи, обрати раціональні способи виконання завдання й подбати про забезпечення своєї діяльності потрібними інвентарем та матеріалами, об’єднатися у групи й розподілити роботу з урахуванням можливостей та уподобань кожного, заохочує будь-які прояви співчуття, взаємодопомоги, ініціативи. Підбиваючи підсумки праці дітей, важливо акцентувати їхню увагу на тому, що роботу виконано ретельно, якісно. І це не лише дає користь, а й піднімає настрій як самим виконавцям, так і іншим людям. При цьому не варто уникати ситуацій, коли через чиюсь недбалість зазнали неприємностей чи могли їх зазнати інші. Це допоможе запобігти подібним прорахункам у майбутньому, адже переживши неприємні відчуття ніяковості, провини, сорому, діти чіткіше уявлятимуть негативні наслідки безвідповідального, формального виконання завдання, прагнутимуть надалі уникати помилок. Використання різних видів та форм організованої трудової діяльності дошкільнят змалку пробуджує в них стійкий інтерес та потребу в продуктивній діяльності, що є основою для свідомого наповнення власного буття змістовною, особисто й суспільно корисною самостійною трудовою діяльністю. Відповідно до чинної Державної базової програми не варто зводити життя дітей лише до участі в організованій діяльності, а навпаки, намагатися наповнити його цікавою та змістовною діяльністю самостійного, вільного типу упродовж кожного дня, надаючи малюкам можливість і право вибору: де, коли, скільки часу, з ким і як діяти. Особистісний спосіб буття дошкільника не може бути забезпечений поза визнанням дитини суб’єктом власного життя, а отже, поза розвитком її свідомості та самосвідомості, спільності й самобутності,діяльності та самодіяльності. Ця суб’єктивність найповніше реалізується у діяльнісному бутті дитини, а найбільш активним малюк проявляє себе в умовах нерегламентованої, вільної діяльності за наявності ряду умов. Самостійна вільна діяльність Це специфічний спосіб організації життєдіяльності дітей, яка розгортається у час, вільний від організованих форм освітньої роботи(в ранкові та вечірні години, на прогулянках, в інші моменти дозвілля), як правило, з ініціативи та за бажанням самих малюків. У діяльності такого типу вони самостійно визначають цілі, завдання, засоби і план втілення свого задуму, проявляють здатність до самоконтролю, самоаналізу та самооцінки виконання. Необхідність самостійної вільної діяльності зумовлюється природною потребою дошкільника в інтимізації буття, у можливості не тільки усамітнюватися, а й мати час, який можна використати на власний розсуд, залишившись без прямого контролю з боку дорослого, а також самостійно закріпити вже набутий досвід, проявити чи певною мірою перевірити рівень своєї компетентності та самоствердитися. Самостійна діяльність дітей у дошкільному навчальному закладі може бути як індивідуальною, так і груповою (колективною), коли дитина сама реалізовує власний інтерес, задум в обраному виді діяльності або об’єднується з іншими дітьми за спільністю бажань, намірів, планів, уподобань та взаємними симпатіями. Виділяють такі види самостійної дитячої діяльності: ігрова, пізнавальна, трудова, художня (образотворча, музична, музично-ритмічна, театралізована, художньо-мовленнєва), комунікативно-мовленнєва, рухова тощо. Вони мають відображатися в календарних планах роботи вихователів як самостійна ігрова, самостійна пізнавальна, самостійна трудова та інші діяльності. Самостійна діяльність дошкільнят нерідко буває синтетичною. Поєднання різних видів діяльності дає дітям можливість повніше реалізувати свій руховий, мовленнєвий, художній та інший досвід. Проявами змістовної самостійної діяльності високого рівня — є уміння дітей зайняти себе у вільний час різноманітними видами діяльності, мотивувати свою діяльність, підготувати потрібне для його реалізації приладдя, іграшки, матеріали, об’єднатися з товаришами для спільного виконання наміченого, домовитися про розподіл обов’язків чи ролей, довести задумане до кінця, адекватно оцінити здобутий результат. Змістовна самоорганізована вільна діяльність налагоджується поступово, з дорослішанням дітей і набуттям ними досвіду, самостійності, ініціативності, креативності та інших особистісних базових якостей (водночас саме вільна, нерегламентована діяльність сприятлива для формування цих якостей). Зміст і рівень будь-якої самостійної діяльності дітей залежать від різних чинників. Назвемо їх: ♦ досвід володіння певним видом діяльності, життєвої компетентності дитини взагалі; ♦ наявність розвивального предметно-ігрового, природного, соціального середовища, врахування простору власного «Я» кожного малюка; ♦ психологічно й методично компетентне керівництво з боку дорослого. Життєва компетентність, досвід дошкільників у володінні певним видом діяльності — основа для виникнення їхньої самостійної діяльності та її змістовного розгортання, оскільки допомагає дітям адекватно, конструктивно, ефективно діяти і в умовах такої діяльності задовольнити свої потреби, інтереси, прагнення, спираючись на власні можливості. При цьому істотного значення набувають різноманітні життєві враження, що залишають позитивний емоційний слід у дитячій свідомості і дають дітям можливість самим моделювати подібні життєві ситуації й міжособистісні стосунки, використовувати у вільній діяльності запозичені зразки поведінки та способи дій. Варто пам’ятати: на дитячу свідомість не менший вплив мають негативні емо­ції, враження від подій, явищ довкілля, спілкування, які відповідно негативно позначаються на змісті самостійної діяльності дітей. Ось чому важливо насичувати дитяче повсякдення позитивними емоціями та враженнями, своєчасно й мудро реагувати на дитячі негативізми, гасити конфлікти, дбати про гідні приклади поведінки для наслідування. Ігровий, художній, руховий досвід, досвід спілкування, експериментування і т. ін. як складові життєвої компетентності дітей формуються як у процесі поступового накопичення життєвих вражень, позитивних емоцій, так і через набуття знань, необхідних умінь, навичок діяльності, вироблення певних ставлень, оцінок, інтересів тощо. Найсприятливіші умови для цього створюються у різних формах організованої педагогом діяльності. Ось чому важливо посилити увагу до якісного проведення, насичення освітнім змістом не лише навчально-пізнавальних занять, а й таких повсякденних форм роботи, як спостереження, екскурсії, бесіди й розмови, різноманітні ігри, індивідуальна й гурткова робота, організація елементарних дослідів, чергування, колективна праця, побутові процеси тощо. Не підготовлені до певного виду діяльності діти, залишившись без опікування та контролю з боку дорослого, не можуть заповнити своє дозвілля цікавою справою, сприятливою для саморозвитку, навіть маючи вільний час і вдосталь іграшок. Адже самовиявлення дітей неможливе, якщо в них не сформовано достатнього запасу спеціальних знань, базових умінь та автоматизованих навичок, а також за відсутності навичок самоорганізації (визначитися з планами й задумами, вибрати зручне місце для самостійних занять, підготувати потрібні іграшки, матеріали чи обладнання тощо), уміння домовлятися з партнерами про спільну діяльність, розподіляти ролі чи обов’язки, обговорювати хід та результати, мотивувати власні оцінки, проектувати перспективи продовження розпочатої справи, звертатися по допомогу, пораду тощо. Предметно-ігрове та природне середовище, домірно насичене та раціонально облаштоване, є не лише фоном для розгортання вільної діяльності дітей, а й стимулом, спонуканням до самостійних занять. Відповідна вікові малюків добірка іграшок, ігрового та фізкультурного обладнання, спортивного інвентарю, реманенту для дитячої праці, приладдя і матеріалів для ліплення, малювання, аплікування, конструювання та дизайнерства, атрибутів для рухливих і творчих ігор, зручне розміщення всього цього у доступних місцях, без скупчення, на достатніх площах групових приміщень, ігрових майданчиків і ділянок, приваблюють дітей, підказують їм творчі задуми, допомагають елементарно зорієнтуватись в ситуації вибору й викликають прагнення до змістовної зайнятості, виключають виникнення безпідставних суперечок та конфліктів. Важливим компонентом розвивального простору, сприятливого для виникнення та розвитку вільної дитячої діяльності, єсоціальне оточення — коло спілкування з дітьми та дорослими. При цьому з віком значення дитини-партнера для малюка зростає, адже він поступово переходить від діяльності поряд до діяльності разом, у нього формується потреба в товаришах по грі, співрозмовниках для обговорення здобутих вражень, партнерах і помічниках для спільного господарювання тощо, хоча при цьому навіть комунікабельні, колективістські малята іноді відчувають потребу усамітнитися й чимось зайнятися наодинці. Довірчі стосунки, особистісні контакти з дорослими (персоналом дошкільного закладу, батьками) також наповнюють соціальне середовище дошкільнят і впливають на зміст і рівень їхньої самостійної діяльності, оскільки на тлі позитивної динаміки розвитку таких стосунків від довіри малюка дорослому до довіри дитині з боку дорослого поступово закладаються базові якості особистості (самостійність, відповідальність, креативність, самовладання, справедливість, розсудливість, людяність та ін.), необхідні для самовиявлення і самореалізації дитини в її вільному діяльнісному бутті. Беручись за створення розвивального простору для самостійної дитячої діяльності, варто враховувати значення такого його складника, як середовище власного «Я». Зовнішнє «Я» (усе, що дитина вважає за своє, власне, їй належне) та внутрішнє «Я» (духовно-душевне: стани, настрої, емоції, почуття, потреби, інтереси, цінності та ін.) зумовлюють вплив дитини на саму себе: допомагають чи заважають саморозвитку. В умовах вільної, неформалізованої діяльності таке самовиявлення дитячої особистості, її власного «Я» найімовірніше. Воно може бути і позитивним, і негативним, а відтак потребує уваги з боку дорослого, аби спрямувати дитину на самостійні прояви всіх видів активності, вольових зусиль, комунікативних здібностей, соціально-моральної поведінки, задовольнити потребу особистості у визнанні, проявів своїх емоцій та дати змогу повправлятися у володінні ними. Без участі дорослого неможливо забезпечити належний рівень самостійної діяльності дошкільників та домогтися її змістовності. Ось чому вихователь фактично є її керівником. Керівництво самостійною (вільною) діяльністю дітейРозрізняють пряме і непряме. Пряме (безпосереднє) керівництво здійснюється під час самостійної дитячої діяльності. Воно передбачає застосування певних прийомів, спрямованих на розв’язання таких педагогічних завдань: ♦ допомогти малюкам обрати близький до їхніх уподобань, співзвучний з настроєм та конкретною ситуацією вид діяльності, визначитися з конкретним її змістом; ♦ допомогти порадами, підказками, як обрати зручне для самостійних занять місце, потрібні атрибути, іграшки, приладдя, обладнання з урахуванням бажань, інтересів, претензій різних дітей так, аби діти не заважали одне одному і запобігти таким чином виникненню конфліктів; ♦ у разі потреби націлити малят на раціональні способи дій, зручний порядок виконання наміченого завдання або творчого задуму; ♦ посприяти об’єднанню дітей для спільної діяльності, якщо їхні бажання збігаються, або, навпаки, розвести їхню діяльність у просторі й часі за потенційної можливості виникнення конфліктної ситуації; ♦ періодично вносити зміни до змісту обраної діяльності, варіювати способи виконання; ♦ спрямовувати дітей на об’єктивну самооцінку та визначення перспективи продовження обраної справи в інший час; ♦ забезпечити оптимальні фізичні й психічні навантаження на дітей, чергування навантажень та відпочинку, мотивувати своєчасну зміну статичних положень й динамічних занять, видів діяльності тощо. Здійснюючи безпосереднє керівництво вільною діяльністю, не варто надмірно опікувати дітей, часто втручатися в їхні дії та постійно коригувати стосунки. Натомість бажано надавати малятам більше самостійності, можливість проявляти власну активність і креативність, не пригнічувати їхню ініціативу. Кожний педагог має усвідомити, що «рушієм розвитку була, є і буде самоактивність дошкільника, творчий, а не репродуктивний її характер» (Коментар до Базового компонента дошкільної освіти України). Непряме (опосередковане) керівництво дитячою самостійною діяльністю з боку вихователя відбувається поза її часовими межами і виражається у створенні умов для появи й подальшого якісного перебігу цієї діяльності. Ось ці умови: ♦ систематична робота зі створення достатнього запасу вражень про довкілля, знань, умінь, навичок, ставлень до навколишнього світу і самих себе, формування життєвого досвіду в процесі організації життєдіяльності в дошкільному закладі, вдома та за їх межами; ♦ методично грамотне, педагогічно виважене облаштування розвивального природного й предметно-ігрового середовища, яке б спонукало до самостійних занять різними видами діяльності, приваблювало й зацікавлювало, давало поштовх дитячій уяві та фантазії; організація навколо дитини соціального простору, насиченого відповідними віку контактами з однолітками, молодшими і старшими за віком дітьми, рідними й близькими, а також сторонніми дорослими людьми; охорону й плекання внутрішнього світу кожної дитини та визнання її права вважати своєю певну частину довкілля; ♦ періодична зміна розвивального середовища внесенням до нього нових компонентів (іграшок, обладнання, рослин, організації нових знайомств) та його переобладнання; раціональне розміщення різних компонентів цього середовища у фізичному просторі, що не лише спонукало б до вільного вибору виду діяльності й задовольняло потреби різних дітей у проявах різних видів активності, а й уможливлювало інтимізацію дитячого життя. Якщо опосередковане (непряме) керівництво самостійною дитячою діяльністю зберігає актуальність на всіх етапах дошкільного дитинства, то безпосереднє (пряме) домінує у ранньому та молодшому дошкільному віці. У старшому дошкільному віці за умови своєчасно розпочатої роботи з організації самостійної діяльності дітей прийоми прямого керівництва застосовуються менше — лише за потребою конкретної ситуації. Вихователі не повинні пускати на самоплив вільну діяльність дітей. Вони мають дбати про виведення її на гідний рівень, відповідний віку та індивідуальним можливостям вихованців. При цьому від педагога вимагається особливі уважність та спостережливість, щоб своєчасно помітити, виявити в процесі самостійної діяльності спеціальні здібності, ранню обдарованість у дошкільників та разом з батьками посприяти їхньому подальшому розвитку. Методичні рекомендаціїщодо організації навчально-виховного процесу з дітьми старшого дошкільного віку Одним з пріоритетів державної політики в розвитку дошкільної освіти є рівний доступ до якісної освіти, який забезпечується дошкільними навчальними закладами та іншими формами здобуття дошкільної освіти. Законом України від 06.07.2010 р. «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу» передбачено обов’язковість дошкільної освіти дітей старшого дошкільного віку. Основною метою нововведення є створення рівних стартових умов для дітей п’ятирічного віку до майбутнього навчання в школі, формування шкільної зрілості. Функціонування груп дітей 5-річного віку у 2010-2011 н. р. регламентується нормативно-правовими актами, зокрема: Законами України «Про дошкільну освіту», «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу», Положенням про дошкільний навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 р. № 305, інструктивно-методичними листами: «Про організацію короткотривалого перебування дітей у дошкільних навчальних закладах» (від 17.08.2005 р. № 1/9-431), «Про режим роботи дошкільних навчальних закладів» (від 24.01.2007 р. № 1/9-36), «Про організацію обліку дітей дошкільного віку» (від 07.05.2007 р. № 1/9-263), «Про систему роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади» (від 04.10.2007 р. № 1/9-583), «Про здійснення соціально-педагогічного патронату» (від 17.12. 2008 р. № 1/9-811), інструктивно-методичними рекомендаціями «Про організовану і самостійну діяльність дітей у дошкільному навчальному закладі» (від 26.07.2010 р. №1.4/18-3082). Найпоширенішими формами здобуття дошкільної освіти дітьми п’ятирічного віку є: дошкільні навчальні заклади; групи короткотривалого перебування; групи при загальноосвітніх навчальних закладах, соціально-педагогічний патронат. Дошкільний навчальний заклад. Здобуття дошкільної освіти дітьми 5-річного віку в умовах дошкільного навчального закладу організовується відповідно до чинного законодавства та діючих програм для дітей старшого дошкільного віку. Групи короткотривалого перебування. Короткотривале перебування старших дошкільників у дошкільному навчальному закладі передбачено для дітей, які з певних причин не можуть його відвідувати за повним режимом перебування (10,5-12 годин), і забезпечує їх право на здобуття дошкільної освіти. Короткотривалий режим перебування дітей обов’язково обумовлюється в статуті ДНЗ. Якщо для комплектування окремих груп немає достатньої кількості дітей, то їх зараховують до старшої групи або різновікової групи дошкільного закладу, що функціонує за повним режимом перебування. Кількість дітей у групах короткотривалого перебування визначається відповідно до нормативів наповнюваності, передбачених у статті 14 Закону України «Про дошкільну освіту». Прийом дітей здійснює керівник дошкільного навчального закладу на підставі заяви батьків або осіб, які їх замінюють, за наявності медичної довідки про стан здоров’я дитини, довідки дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтва про народження. У заяві батьків або осіб, які їх замінюють обумовлюється час та періодичність перебування дітей у групах, інші умови. Діти, які відвідують дошкільний навчальний заклад короткотривало, зараховуються до його спискового складу (журнал обліку щоденного відвідування дітьми групи) та обов’язково включаються до звіту дошкільного навчального закладу (форма № 85-к). Керівництво і контроль за навчально-виховним процесом у групах короткотривалого перебування дітей здійснює завідуюча дошкільним навчальним закладом та вихователь-методист. Для дітей, які відвідують групи короткотривалого перебування, за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, можуть надаватися додаткові освітні послуги у порядку визначеному законодавством. Штатний розклад комунального дошкільного навчального закладу, який має окремі групи короткотривалого перебування, встановлюється та затверджується відповідним органом управління освітою на основі діючих Типових штатів дошкільних навчальних закладів. Навантаження вихователів груп короткотривалого перебування визначається відповідно до тижневого педагогічного навантаження (30 годин на тиждень) та тривалості перебування дітей в групі. Наприклад: 1,5 години перебування дітей – 0,25 ставки вихователя, 3 години – 0,5 ставки вихователя тощо (з розрахунку 5-ти денного режиму роботи закладу). Групи при загальноосвітніх навчальних закладах. Перебування дітей 5-річного віку у групах при загальноосвітніх закладах організовуються, зазвичай, у населених пунктах, де відсутні дошкільні навчальні заклади. Як правило, групи працюють короткотривало, тому порядок їх функціонування визначається інструктивно-методичним листом «Про організацію короткотривалого перебування дітей у дошкільних навчальних закладах» (від 17.08.2005 р. № 1/9-431). З дітьми можуть працювати як вихователі, так і вчителі загальноосвітніх закладів. За умови, коли з дітьми працює вчитель, можливе виникнення дисбалансу – штучного наближення життя дітей старшого дошкільного віку до шкільного, намагання вчителів перетворити групу в перший клас. Хочемо застерегти від формального розуміння вчителями, долученими до освіти п’ятирічних дітей, своїх завдань, підміни ними повноцінної дитячої життєдіяльності проведенням занять-уроків, використання в роботі суто шкільного інструментарію. Бажано забезпечити подальшу роботу з дітьми в початкових класах того педагога, який працював з ними впродовж року. Соціально-педагогічний патронат дасть можливість охопити дошкільною освітою 5-річних дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, або дітей, які з інших причин не відвідують дошкільні навчальні заклади (відсутність чи віддаленість дошкільних закладів, фізична неспроможність батьків водити дитину до закладу) та реалізувати право батьків обирати різні форми здобуття дошкільної освіти. Соціально-педагогічний патронат сімей здійснюється за місцем їх проживання. Для організації відповідної роботи бажано мати соціальний паспорт кожного міста, селища, району, мікрорайону, будинку, окремих сімей; розробити конкретні програми (загальну, місцеву тощо) відповідно до мети і завдань соціально-педагогічного патронату; визначити конкретних виконавців та узгодити їх дії; забезпечити контроль за його здійсненням. Після виявлення дітей, які потребують соціально-педагогічного патронату, визначається місце проведення відповідної роботи (в домашніх умовах, на базі дошкільних чи інших навчальних закладів, в інших приміщеннях). Діти, які будуть знаходитися в домашніх умовах, зараховуються до «групи соціально-педагогічного патронату», що закріплюється за дошкільними навчальними закладами, які знаходяться територіально найближче. До складу такої групи можуть входити діти різного віку, а не лише п’ятирічки, вони можуть проживати у різних мікрорайонах міст, селищ, сіл тощо. Такі діти включаються до спискового складу вихованців закладу, за якими вони закріплені. Соціально-педагогічний патронат таких сімей, як правило, здійснює соціальний педагог, педагогічне навантаження якого становить 40 годин на тиждень. У робочий час соціального педагога враховується і час, затрачений на дорогу до місця проживання дитини. Відвідання сім’ї відбувається 2 рази на тиждень і соціально-педагогічним патронатом охоплюється не більше 15 дітей. Засновник має право зменшувати кількість дітей. Функції соціального педагога можуть виконувати інші педагогічні працівники. З метою проведення колективних форм роботи, спілкування з однолітками для дітей, які потребують соціально-педагогічного патронату, можуть створюватися групи короткотривалого перебування у дошкільних навчальних чи інших закладах. Наповнюваність груп становить до 10 осіб. Також такі діти можуть відвідувати звичайні групи у дошкільних закладах різних типів. В цьому разі вони зараховуються до спискового складу групи, яку відвідують. Відвідування груп дітьми становить, як правило, 2-3 рази на тиждень. Всі діти охоплені соціально-педагогічним патронатом, включаються обов’язково до статистичної звітності (форма 85-к) того закладу, до спискового складу якого вони зараховані. З дітьми п’ятирічного віку, які охоплені різними формами здобуття дошкільної освіти, роботу можуть проводити практичний психолог, вчитель-логопед, вихователь та інші педагоги, робочий час яких визначений чинним законодавством. Кількість працівників визначається із розрахунку кількості груп чи кількості таких дітей у закладі. Планування, організація та проведення навчально-виховної роботи з дітьми 5-річного віку здійснюється відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти України, Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» з урахуванням умов розвивального предметного, природного, соціального середовища та потреб, інтересів, запитів, здібностей дітей. Додатково можуть використовуватися авторські та адаптовані програми, які схвалені науково-методичною радою Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів. В організації навчально-виховної роботи з дітьми старшого дошкільного віку важливо забезпечити організовану життєдіяльність дітей спільно з дорослим у створеному для цього розвивальному просторі з обов’язковим включенням наступних видів дитячої діяльності: ·       ігрової – шляхом проведення дидактичних, рухливих, будівельно-конструктивних, ігор-драматизацій тощо; ·       навчально-пізнавальної – через заняття, а також гурткову, індивідуальну роботу, спостереження та екскурсії, пізнавально-розвивальні бесіди, дидактичні ігри, елементарні досліди й дитяче експериментування у повсякденному житті; ·       трудової – у формі індивідуальних і групових трудових доручень, чергувань, колективної праці та ін.; ·       комунікативно-мовленнєвої – за допомогою спеціальних мовленнєвих занять, бесід, розмов на особистісні та спільні теми, створення й розв’язання певних ситуацій спілкування, індивідуальної роботи у повсякденному життя, цілеспрямованого залучення дітей до спілкування під час всіх форм організації життєдіяльності; ·      художньої – через заняття з художньої праці, образотворчої, музичної, літературної діяльності та розваги, свята, гуртки художньо-естетичного циклу, індивідуальну роботу та ін.; ·       рухової – шляхом залучення до участі у заняттях з фізичної культури, плавання, музики, спортивних секцій та хореографічних гуртків, різних форм організації дитячої праці, рухливих ігор у повсякденному житті, фізкультурних свят, розваг, походів, ранкової гімнастики та гімнастики після денного сну, фізкультурних хвилинок, пауз та ін. Не можна перетворювати навчально-пізнавальну діяльність 5-річних дошкільників на аналог шкільного поурочного навчання. Вона якісно відрізняється від шкільного навчання формами, методами і прийомами, засобами, стилем і рівнем взаємодії педагога з вихованцем, а не лише змістом, обсягом програмового матеріалу, рівнем вимог до дитини. У старшій групі проводиться 2-3 заняття на день впродовж 1-1,5 годин тривалістю 25-30 хвилин для дітей 6-го року життя та 30-35 хвилин для дітей 7-го року життя. Тривалість занять може збільшуватись чи зменшуватись залежно від коливань інтересу, бажань, працездатності дітей, складності завдань тощо. Найбільш сприятливий час для залучення дітей до організованих занять з огляду на закономірності у зміні працездатності, активності дитячого організму, особливості перебігу уваги, процесів пам’яті й мислення дітей – це період у ранкові години від 9.00 до 11.00. З урахуванням конкретної ситуації окремі заняття можна переносити на другу половину дня або одразу плануватися на цей період. З метою унормування організованої навчально-пізнавальної діяльності, надання їй планового характеру та узгодження із загальним розпорядком дня варто розробити для різних вікових груп орієнтовний розпорядок проведення занять – тижневий перелік занять із різних змістових напрямів дошкільної освіти. На відміну від сталого і, в цілому, непорушного розкладу уроків у школі розпорядок занять у дошкільному навчальному закладі має бути мобільним, динамічним, гнучким, таким, який можна оперативно змінити, відкоректувати прямо в ході навчально-виховного процесу, якщо того потребуватимуть конкретні обставини, непередбачені педагогом наперед при укладанні календарного плану. Орієнтовний тижневий розподіл занять може носити тимчасовий характер, оскільки педагоги можуть апробовувати його і періодично вносити необхідні корективи, зміни до нього. Особливої уваги потребують діти 5-річного віку, які перебувають у різновіковій групі, яка, як правило, функціонує в сільській місцевості. В організаційному плані під час комплектування найдоцільніше було б виокремити дітей шостого року життя у самостійну групу, враховуючи кількість дошкільників. Доцільність такого підходу зумовлена істотними відмінностями у різнобічній характеристиці дітей та змістового наповнення життєдіяльності вихованців шостого та інших років життя. З метою створення оптимальних умов для формування життєвої компетентності дітей п’ятирічного віку в умовах різновікового колективу пропонуємо кілька форм та прийомів організації педагогічної роботи, які сприятимуть урахуванню інтересів та можливостей дітей: ·       послідовна – організація та проведення певного виду життєдіяльності для кожної вікової підгрупи здійснюється окремо й розведена в часі. Завершивши роботу з однією підгрупою дітей, педагог переходить до іншої. Кожна вікова підгрупа потребує свого змісту роботи навіть за умови використання подібної форми організації. Застерігаємо від дублювання змісту й форми роботи, якщо навіть вона проводилася для кожної вікової підгрупи окремо; ·       одночасна – організація та проведення певного виду життєдіяльності для кожної вікової підгрупи здійснюється одночасно: дві підгрупи з педагогом і помічником вихователя, або одна з підгруп самостійно розпочинають фрагмент діяльності та одночасно чи майже одночасно закінчують. Зміст, форми, послідовність і способи використання ігрового, дидактичного матеріалів, посібників – однакові у використанні. Педагог має майстерно варіювати, комбінувати види діяльності, щоб зберегти інтерес кожної дитини, кожної підгрупи до колективної мети та способів її досягнення. До цієї форми організації не варто вдаватися часто, щоб зберегти й реалізувати право кожної дитини на вільну нерегламентовану діяльність; ·       паралельна – кожна підгрупа дітей одночасно, проте окремо одна від одної, залучена до різних видів діяльності з різним змістом; форми, послідовність і способи використання ігрового, дидактичного матеріалів, посібників – різні. Завершує свою діяльність кожна підгрупа в різний час; ·       тематично об’єднана – організовується тематично однакова діяльність дошкільників, але з різними програмовими завданнями для вікових підгруп, що може час від часу переплітатися. Перелік запропонованих форм організації педагогічної роботи не виключає їх комбінування, доповнення на розсуд вихователя. Зауважимо: неприпустимо вимагати від старших дітей постійного перебування з молодшими, обов’язковості організації ігор та інших видів діяльності з урахуванням їхніх потреб, неперервної опіки над малюками. Старші мають реалізувати своє право на складні ігрові сюжети, різноманітну тематику бесід, вибір художньої літератури, театралізованої діяльності. Спілкування та інші види діяльності у товаристві однолітка дають кожному дошкільникові можливість проявити свої здібності, орієнтуючись на власні вподобання та досягнення інших. Під час організації навчально-пізнавальної діяльності дітей у різновікових групах рекомендуємо проводити як спільні заняття для дітей всіх вікових підгруп, так і окремі заняття з кожною віковою підгрупою, що дасть можливість вихователю звернути увагу на дітей старшого дошкільного віку. Радимо використовувати наступні способи організації навчально-пізнавальної діяльності дітей: 1. Спільні заняття для кожної вікової підгрупи: спільні сфери життєдіяльності та лінії розвитку, але різні програмові завдання (молодша підгрупа – малює один овоч за вибором, середня – овочі в корзині, старша – збір овочів на городі). 2. Спільні заняття для кожної вікової підгрупи: різні сфери життєдіяльності та лінії розвитку, різні програмові завдання (молодша – малювання, старша – математика). 3. Окремі заняття з кожною віковою підгрупою: вибір сфер життєдіяльності та ліній розвитку здійснюється педагогом відповідно до перспективного плану роботи. Заняття першого типу є досить розповсюдженими серед практиків. Але педагоги не завжди дотримуються дидактичних вимог щодо організації таких занять. Спостерігається невміння вихователів передбачити і забезпечити протягом заняття активність всіх дітей. Головною умовою подолання цих недоліків є продумування не лише спільної сфери життєдіяльності та лінії розвитку, а і його дидактичного змісту. На таких заняттях можуть бути різними теми, навіть різні види діяльності (малювання, ліплення, аплікація) але основне навчальне завдання має бути спільним. Наприклад, діти молодшої групи – малюють дощик, середньої – хустинку, старшої – будинок. Спільним завданням буде: вчити проводити прямі лінії в різних напрямах. Плануючи спільні заняття за однаковими сферами життєдіяльності та змістовими лініями, слід дотримуватися певних вимог і рекомендацій: ·       одночасно з усіма підгрупами проводять лише такі заняття, на яких можна забезпечити дотримання організаційних та методичних вимог до педагогічного процесу; ·       бажано уникати ситуацій, коли складний для сприймання матеріал подається для всіх вікових підгруп. Важливо правильно визначити програмовий матеріал з погляду його сумісності, максимально наблизити вид діяльності (малювання, ліплення); Міністерства освіти і науки України Наказ від 07 квітня 2005 року № 204           Про прийом дітей до 1 класу
загальноосвітніх навчальних закладів   На виконання п. 2 ст. 18, п. 1 ст. 20 Закону України «Про загальну середню освіту» з метою забезпечення права на освіту та належної організації і проведення прийому дітей до 1 класу наказую:  

 

   

 

 

8. Відповідно до Інструкції з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах на кожного учня-першокласника оформляється особова справа. 9. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства освіти і науки України «Про прийом дітей до 1 класу загальноосвітніх навчальних закладів» від 06.05.2001 року № 365. 10. Опублікувати цей наказ в Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України. 11. Міністерству освіти і науки Автономної Республіки Крим, управлінням освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій довести наказ до відома місцевих органів управління освітою, керівників загальноосвітніх навчальних закладів і забезпечити виконання його вимог. 12. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника міністра Огнев’юка В.О. Міністр С.М. Ніколаєнко     МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ НАКАЗ   від 23 листопада 2010 року № 1111   Про впровадження програми розвитку дітей
старшого дошкільного віку «Впевнений старт»   На виконання Закону України «Про дошкільну освіту«, зокрема щодо обов’язковості дошкільної освіти для дітей старшого дошкільного віку, та забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку дошкільної освіти, впроваджуючи рішення І Всеукраїнського з’їзду педагогічних працівників дошкільної освіти про схвалення програми розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт», наказую: 1. Надати програмі розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» (далі Програма) гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України». 2. Міністерству освіти і науки Автономної Республіки Крим, управлінням освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій: 2.1. Довести зазначену програму до відома дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів, які здійснюють підготовку дітей п’ятирічного віку; 2.2. Визначити по чотири базових навчальних заклади (по два дошкільних і по два загальноосвітніх (по одному в сільській місцевості та по одному в міській), які узагальнюватимуть матеріали щодо впровадження даної Програми; 2.3. До 15 червня 2011 року надіслати до Міністерства освіти і науки узагальнені матеріали по впровадженню Програми. 3. Контроль за виконанням наказу покласти на Першого заступника Міністра Б.М. Жебровського.    Міністр Д.В. Табачник                          

  На виконання рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 21 березня 2008 року «Про затвердження Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі»» (протокол № 3/2-2)     НАКАЗУЮ:   1.Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти (О.В.Єресько) спільно з Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти (Ю.І.Завапевський) впродовж 2009 року провести організаційні заходи щодо впровадження Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» у практику роботи дошкільних навчальних закладів України. 2.Департаменту вищої освіти (Болюбаш Я. Я.) спільно з Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти (Завалевський Ю.) передбачити, починаючи з 2009/2010 навчального року, вивчення Базової програми розвитку дитини дошкільно­го віку «Я у Світі» у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акре­дитації та в інститутах післядипломної педагогічної освіти за напрямом підготовки (спеціальністю) «Дошкільна освіта». 3. Інституту інноваційних технологій і змісту освіти (Ю.І.Завапевський) спільно з Академією педагогічних наук України
(Кремень В.Г.) з 2009 року здійснювати науково-методичний
супровід Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». 4.Міністерству освіти і науки Автономної Республіки Крим, управлінням освіти і науки обласних, Київської та Севасто­польської міських державних адміністрацій з 2009/2010 навчаль­ного року забезпечити поетапне впровадження Базової про­грами розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» в навчально-виховний процес дошкільних навчальних закладів усіх типів і форм власності. 5.Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Полянського П. Б.   Міністр І. О. Вакарчук                                 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЛИСТ   від 19 травня 2006 р. № 1/9-349

Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій   На численні звернення з приводу терміну перебування дітей, які досягли шести­річного віку, у дошкільних навчальних закладах та порядку формування вікових груп на наступний навчальний рік Міністерство освіти і науки України роз’яснює. Відповідно до Закону Україну «Про дошкільну освіту» (п. 1 ст. 12) право на пере­бування у дошкільних навчальних закладах гарантовано дітям віком від двох місяців до шести (семи) років. Положенням про дошкільний навчальний заклад, затвердженим постановою Ка­бінету Міністрів України від 12. 03. 2003 року № 305, визначено, що навчальний рік у дошкільних навчальних закладах розпочинається 1 вересня і закінчується З1 травня, а оздоровчий період триває з 1 червня по 31 серпня. Відтак, переведення дітей з однієї вікової групи до іншої здійснюється з 1 верес­ня поточного року. Одночасно звертаємо увагу, що діти шести (семи) років, які Ідуть до школи з 1 вересня, мають право відвідувати дошкільний навчальний заклад до кінця оздоро­вчого періоду. Зміст листа просимо довести до відома керівників дошкільних навчальних за­кладів.Заступник міністра В. О. Огнев’юк   «Санітарно-гігієнічні правила і норми організації навчання дітей шестирічного віку» (витяг) Згідно з Постановою Верховної Ради від 12 вересня 1994 р. «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів Законодавства СРСР» та відпо­відної Постанови Головного державного санітарного лікаря України № 1/35 від 09.03.1995 р. «Про порядок дії на території України нормативних актів колишнього Радянського Союзу в галузі санітарного та епідемічно­го благополуччя населення» нормативний документ СанПиН 42-125-4216-86 «Санитарно-гигиенические правила и нормы по организации обучения детей шестилетнего возраста» зараз є чинним в Україні. Гігієнічні вимоги цього документа були складені на основі науково обґрунтованих комплексних до­сліджень гігієністів, педіатрів і фахівців з вікової фізіо­логії і психології і вводилися на території СРСР з моменту видання, тобто з 1986 року. 1. Загальні положення. Ці санітарно-гігієнічні правила і норми поширюються на всі навчально-виховні установи (школа, дитячий садок, школа-дитячий садок), у яких передбачено навчання дітей з 6 років. До першого класу приймаються діти, яким до 1 вересня поточного року виповнилося 6 років, за згодою батьків і висновками медично-педагогічної комісії про готовність дитини до навчання. Граничне наповнення перших класів у загальноосвітній школі — не більше 30 осіб, у дитячому садку — 25 осіб. Питання організації навчання дітей з 6 років розв’язується міністерствами охорони здоров’я та освіти за наявності позитивних висновків санепідемстанцій. Відкриття класу для ше­стилітніх дітей дозволено тільки
за наявності необхідних санітар­но-гігієнічних умов, регламенто­ваних цим документом. 4. Обладнання. 4.2. Класи повинні бути об­ладнані меблями двох або трьох груп за зростом. Заборонено використовува­ти табуретки і лавки. Розстав­ляючи меблі, потрібно предме­ти меншого розміру ставити ближче до дошки. Не менше двох разів на рік дітей, які сидять у крайньому першому і третьому (четвертому) рядах, пересаджують, не пору­шуючи відповідності номерів меблів до зросту школярів. Між рядами парт або столів і стінами навчального приміщен­ня потрібно дотримувати таких відстаней: — від зовнішньої стіни до першого ряду парт (столів) — 0,6—0,7 м; — від внутрішньої стіни до третього ряду парт (столів) — 0,5—0,6 м; — від перших парт (столів) до класної дошки в класах прямо­кутної конфігурації при розта­шуванні парт в три ряди — 3 м (можлива мінімальна відстань — 2,5 м); у класах квадратної та поперечної конфігурацій при
розташуванні меблів у чотири ряди — 4м (мінімальна відстань
— 3,5); — відстань між рядами одномісних столів — не менше 0,5 м,
двомісних — не менше 0,6 м. Настінні дошки (тип ДО ГОСТ 20064-74) потрібно розташову­вати таким чином, щоб нижній край знаходився над підлогою на відстані 65-75 см (бажано використовувати дошки, а також пересуваються по вертикалі). У приміщенні класу (біля задньої стіни) мають бути шафи для навчальних посібників і секційних вішалок для рушників (по 5 місць у кожній секції). 4.3. Ігрові повинні бути обладнані двомісними столами, стільцями, шафами для зберігання іграшок, книг, настільних ігор. Меблі мають бути підібраними відповідно до зросту і розташованими вздовж вікон і однієї зі стін. Біля іншої стіни потрібно організувати спортив­ний куточок, у якому повинні бути гімнастична стінка і фізкультурне обладнання: ска­калки, обручі, м’ячі та ін. або «домашній стадіон». Не слід ку­пувати іграшки індивідуального користування (флейти, губні гармошки, свищики тощо). 4.4. Розташувати стаціонарні ліжка (ГОСТ 19301. 3=73), у спальних кімнатах потрібно дот­римуватися відстані між довши­ми сторонами ліжок — 0,2 м. Відстань між ліжком і зовніш­ньою стіною має бути не менше 0,6 м, а в кліматичних підрайонах ІА, ІБ, ІГ — не мен­ше 1,0 м. Окрім цього, у спальні
потрібні шафки для зберігання домашнього одягу. 4.5. Якщо спальня та ігрова знаходяться в одному при­міщенні, його слід обладнати вбудованими чи розкладними ліжками з твердим дном, шафками для зберігання домаш­нього одягу, іграшок, книг, на­стільних ігор і двомісними сто­лами та стільцями. Конструкція вбудованих меблів повинна
бути погоджена із санітарно-епідеміологічною службою. У спільному приміщенні «спаль­ня — ігрова» дозволяється осна­щувати тільки зону для таких ігор. Спортивний куточок у цьо­му випадку рекомендується
створювати в рекреаціях за­гального типу. 4.6. У їдальні дітей шести­річного віку потрібно передба­чати окремі столи та стільці, які відповідають за своїми розмі­рами зросту дітей. 4.7. У гардеробі повинні бути індивідуальні шафки для збері­гання верхнього одягу та взут­тя, спеціальна шафа для про­сушування. За відсутності ізо­льованого гардеробу можна розташувати шафки для збері­гання верхнього одягу та взут­тя в рекреаціях за наявності в них додаткової площі. 8. Організація режиму навчальних занять. 8.1. Навчальний рік у перших класах чотирирічної початкової школи становить 32 навчальних тижні. Типовим навчальним планом для дітей шести років визначе­не навчальне навантаження 20 годин на тиждень. У перших класах встановлю­ються канікули відповідно до режиму роботи школи. Окрім того, в середині чверті вводить­ся додатковий канікулярний тиждень. Закінчення навчально­го року в першому класі — 25 травня. 8.2. Навчання шестирічних дітей відбувається тільки в пер­шу зміну. Час початку занять повинен встановлюватися з урахуванням місцевих умов у
8.30 — 9 год. 8.3. За шестиденного на­вчального тижня в понеділок,
четвер, п’ятницю і суботу має бути не більше 3 уроків, вівторок і середу — не більше 4-х уроків. У четвер потрібно передба­чити «полегшений день» для проведення екскурсій, рухливих ігор, спортивних розваг на подвір’ї, відвідання кінотеатру тощо. 8.4. Протягом усього навчального року не повинно бути
домашніх завдань, а також не можна ставити оцінки в балах. 8.5. Тривалість уроку в пер­шому класі — 35 хвилин. Три­валість кожної перерви — 20 хви­люй. Протягом 35-хвилинного уроку варто проводити дві фізкультхвилинки по 2 хвилини кожна: через 10. хвилин після початку уроку і на 20-й хвилині уроку. Після другого або третьо­го уроку проводять динамічні завдання тривалістю 40 хвилин, під час яких організовують рухливі ігри і спортивні розваги на повітрі під керівництвом учителя. 8.6. Складаючи розклад, вра­ховують такі правила: — предмети, котрі вимагають великого розумового напружен­ня (рідна або російська мова, математика), ставлять на 1-й і 2-й уроки; — предмети, де переважає рухливий динамічний компонент
(фізкультура, музичні заняття, пов’язані з рухом) — на третьо­му уроці; — уроки з образотворчого мистецтва, праці, ознайомлен­ня з довкіллям – на 4-му уроці. Письмові види робіт на уро­ках математики, мов потрібно проводити в першій половині уроку. На заняттях праці тривалість роботи з тканиною, папером, картоном і природними матер­іалами не повинна перевищува­ти 20 хвилин. Цей період пови­нен складатися з трьох п’ятих­вилинних відрізків роботи, котрі чергуються з 3-хвилинними пе­рервами. 8.7. Підручники, зошити та інше дидактичне приладдя для
учнів перших класів повинно зберігатися в школі. 9. Організація роботи груп подовженого дня. 9.1. Учні перших класів зара­ховуються до груп подовжено­го дня за згодою (заявою) батьків. На підставі заяви батьків дозволяється відпуска­ти дітей додому в зручний для батьків час. 9.2. На час канікул робота групи подовженого дня органі­зовується для тієї частини учнів, яка цього потребує. 9.3. Для дітей, які знаходять­ ся у групі подовженого дня, обов’язкові щоденний 1.30—2-годинний денний сон і 2.30— 3-годинне перебування на повітрі. Прогулянка та рухливі ігри на повітрі повинні відбуватися про­тягом дня не менше 2-х разів. 9.4. У позанавчальний час для учнів має бути організова­на діяльність відповідно до інте­ресів і бажань дітей. Забороне­но у другій половині дня про­
водити навчальні заняття. Тривалість таких видів діяль­ності як читання, музичні занят­тя, малювання, ліплення, ручна праця (рукоділля}, настільні ігри та інших має бути не більше 30 хвилин. Перегляд діафільмів і теле­передач не потрібно проводи­ти частіше від одного-двох разів на тиждень, з обмеженням три­валості перегляду діафільмів до ЗО хвилин, телепередач — 30— 45 хвилин. Відвідування кінотеатрів, ви­ставок, екскурсій потрібно про­водити не частіше 1—2 разів на місяць. 9.6. Друга половина дня по­винна використовуватися для
прищеплення дітям навичок са­мообслуговування: — дотримання чистоти і по­рядку свого робочого місця; — догляду за одягом; — догляду за рослинами в класі; — допомоги в сервіруванні столу. 9.7. Контроль за умовами навчання й організацією навчально-виховного процесу проводять медичні працівники, які обслуговують школу (лікар, медична сестра, фельдшер), і лікар з гігієни дітей та підлітків
санепідемстанції. 9.8. Діти, які відвідують гру­пи подовженого дня, забезпе­чуються триразовим гарячим харчуванням (сніданок, обід, полуденок) за нормами, вста­новленими для шестирічних дітей. Інтервали між прийома­ми гарячої їжі повинні станови­ ти 3,0—4,0 години. Сніданок вдома 7.—7.30 годин, сніданок
на 2 перерві, обід 13.—13.30 годин і полуденок в 16.20—
16.30 годин після денного сну. 10. Організація фізичного виховання. 10.1. Програма з фізичної культури дітей шестирічного віку передбачає такі форми ро­боти: 10. 1.1. Фізкультурно-оздоровлю-вальні заходи: — гімнастика до навчальних занять; — фізкультхвилинки під час уроків; — фізичні вправи і рухливі ігри на перервах. Загальна тривалість ігор по­винна становити 10—15 хвилин. Початок гри має бути середньої інтенсивності, закінчення — мен­шої. Найбільш ефективний відпо­чинок між уроками на повітрі: —динамічні заняття: після 2— 3 уроку щоденно. Методика і організація заняття повинні пря­мо залежати від пори року, погодних умов і розкладу занять. 10. 1.2. Уроки фізичної куль­тури повинні відбуватися 2 рази на тиждень на свіжому повітрі (в IV кліматичному районі — по­стійно, в інших — залежно від погодних умов). 10.1.3. Загальношкільні фізкультурно-масові та спортивні заходи, які передба­чають щомісячні дні здоров’я та спорту (рухливі ігри, естафети, елементи змагання, катання на ковзанах, лижах, санчатах, ве­лосипедах, пішохідні та лижні прогулянки). 10.2. Фізичні вправи слід проводити у фізкультурних за­лах або ж у спеціально облад­наних з цією метою приміщен­нях (рекреаціях), при відчинених кватирках — узимку; вікнах — улітку. 12. Організація медичного забезпечення. 12.2. Дітей зараховують до 1 класу навчально-виховних уста­нов за відсутності захворювань, вказаних у «Медичних показни­ках до відстрочки вступу до школи дітей шестирічного віку» (додаток). Методичні рекомендації Міністерства освіти і науки України «Фізичний розвиток дітей в умовах дошкільного навчального закладу» Лист МОН від 16.08.2010 № 1/9-563 Одне із основних завдань, визначених Законом України «Про дошкільну освіту» – збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини. Показниками фізичного здоров’я дитини є рівень морфофізіологічного розвитку (нормальне функціонування всіх органів та систем організму, їх ріст і розвиток), що виявляється й підтверджується віковими антропо- та біометричними показниками (довжина, маса тіла, об’єм грудної клітки, робота серця, дихання, опорно-руховий апарат, постава, стан шкіри, гострота зору, нюху, слуху, смаку тощо). Показники психічного здоров’я – рівень розвитку психічних процесів (відчуття, сприймання, увага, пам’ять, уява, мислення, мовлення, воля), емоційної сфери, збалансованих психічних станів, умінь свідомо керувати своєю поведінкою, адекватно реагувати на зовнішні й внутрішні подразники, регулювати відносини із соціальним, природним, предметним середовищем та власним „Я”. Показники духовного здоров’я – врівноважене спілкування з однолітками та іншими дітьми, дорослими людьми, швидка адаптація до середовища, спрямованість на суспільно­-корисну справу, культура користування матеріальними благами. Умовами цілісного розвитку дитини є використання в дошкільних навчальних закладах здоров’язбережувальних та здоров’яформувальних технологій, які реалізуються комплексно через створення безпечного розвивального середовища, екологічно сприятливого життєвого простору, повноцінного медичного обслуговування, харчування, оптимізації рухового режиму, системного підходу до формування у дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я і мотивації щодо здорового способу життя, дотримання гармонійних, доброзичливих взаємин між педагогом та вихованцями, самими дітьми. У процесі життєдіяльності дітей у дошкільних навчальних закладах використовується комплекс різних засобів: фізичні вправи (гімнастика, ігри, елементи спорту і туризму), природне середовище (повітря, сонце, вода),гігієнічні чинники (режим харчування, сну, занять і відпочинку, гігієна одягу, взуття, обладнання тощо). Поряд з традиційними засобами фізичного виховання, оздоровлення дошкільників у практиці роботи дошкільних закладів знаходять місце інші, наприклад: фітбол-гімнастика – вправи з використанням м’яча, що має певні властивості (розмір, колір, запах, пружність), які застосовуються з оздоровчою метою; стретчинг – система вправ, заснована на статичних розтягненнях м’язів тіла і хребта, яка дає змогу запобігати порушенню постави, має оздоровчий вплив на весь організм, допомагає активізувати його захисні сили. Важлива умова для забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей – створення предметно-ігрового середовище. Воно має бути розвивальним, раціонально облаштованим, домірно насиченим і не лише служити фоном для епізодичних рухових дій, а бути стимулом, спонуканням для розгортання та активізації дитячої рухової діяльності (організованої педагогом та самостійної). У кожному груповому приміщенні бажано створити осередок фізкультурно-оздоровлювальної активності(гімнастична стінка, драбинка, гімнастична лава, куби, м’ячі, обручі, сухий басейн, „стежка здоров’я”, фітоподушки, різні іграшки-автомобілі, візки тощо). Розміщення обладнання має забезпечити вільний, без перешкод, доступ до нього та сприяти руховій активності дітей, закріпленню у них набутих умінь та навичок. Особливого значення набуває виважене використання таких гігієнічних чинників, як сон і харчування дітей. Сон. Сон дітей повинен організовуватись у належних гігієнічних умовах (окреме ліжко, не дуже м’яка постіль, чисте прохолодне повітря в приміщенні) у всі пори року. Тривалість денного сну для дітей визначається санітарними правилами і нормами. Часові межі денного сну можуть бути подовжені чи скорочені залежно від можливих індивідуальних проявів, особливостей нервової системи, емоційного чи фізичного навантаження, самопочуття дітей. Харчування. Правильна організація харчування передбачає надходження в організм дитини необхідних харчових речовин у достатній кількості, правильного співвідношення відповідно до фізіологічних потреб дитячого організму. Діти отримують харчування 3-4 рази на день залежно від часу перебування в дошкільному навчальному закладі. Обов’язковим є дотримання правил естетики харчування, виховання необхідних гігієнічних навичок, що відповідають віку та рівню розвитку дітей. З метою повноцінного фізичного розвитку дітей дошкільний навчальний заклад забезпечує проведення фізкультурно-оздоровчої роботи, організацію рухової активності у повсякденному житті та проведення занять з фізичної культури. Дофізкультурно-оздоровчої роботи можна віднести такі форми: ранкова гімнастика, гімнастика після денного сну, фізкультурні хвилинки, паузи, загартувальні процедури. Рухову активність у повсякденному житті забезпечують рухливі ігри, фізичні вправи на прогулянках, походи за межі дошкільного закладу (дитячий туризм), фізкультурні свята і розваги, самостійна рухова діяльність, дні та тижні здоров’я, індивідуальна робота з фізичного виховання. Заняття з фізичної культури розглядаються як цілеспрямована та унормована форма організованої навчально-пізнавальної діяльності, що має на меті оптимізацію рухового режиму, формування та закріплення рухових умінь і навичок, розвиток фізичних якостей, надання дітям спеціальних знань з фізичної культури. Фізкультурно-оздоровча робота Ранкова гімнастика – обов’язкова складова організації життєдіяльності дітей у дошкільному навчальному закладі. Вона сприяє поглибленню дихання, посиленню кровообігу, обміну речовин, розвитку різних груп м’язів, правильній поставі, розгальмовуванню нервової системи після сну, викликає позитивні емоції. Головна вимога до гімнастики у літній період – проведення її на свіжому повітрі, а взимку – у добре провітреному приміщенні. Для підвищення опірності організму до несприятливих кліматичних умов одяг під час виконання вправ має бути легким. Добір вправ у комплексі визначається з урахуванням можливостей і стану здоров’я дітей певного віку, а також їхніх індивідуальних особливостей. Вправи повинні бути прості та доступні для виконання, доцільно включати біг, ходьбу, стрибки, інші вправи для різних груп м’язів. Тривалість ранкової гімнастики: для дітей раннього віку – 4-5 хв., молодшого дошкільного віку – від 6 до 9 хв., старшого – 8-12 хв. Комплекси ранкової гімнастики розучуються на заняттях з фізичної культури, діють 2 тижні з ускладненням на другому. Протягом року вже знайомі комплекси періодично повторюються, збільшується навантаження за рахунок урізноманітнення вправ, підвищення інтенсивності виконання. Гімнастика після денного сну проводиться після поступового підйому дітей у спальній, групових кімнатах або залі. Комплекс такої гімнастики включає загальнорозвивальні вправи на різні м’язові групи із зміною вихідних положень та спеціальні вправи для формування стопи і постави. Тривалість – від 6 до 9 хвилин залежно від віку дітей. Фізкультурні паузи (динамічні перерви) проводяться в перерві між малорухливими видами діяльності та організованими заняттями з метою зняття втомлюваності дітей через використання нескладних рухливих вправ. Їх тривалість – 5-10 хв. Фізкультурні хвилинки – проводяться під час організованих занять у вигляді короткотривалих комплексів фізичних вправ, що дає можливість зменшити втомлюваність дітей і відновити їхню працездатність для подальшої успішної роботи. До комплексів фізкультурних хвилинок входять 3-4 вправи, кожна з яких повторюється 4-6 разів. Їх тривалість 1-2 хвилин.Загартувальні процедури – система заходів, спрямованих на підвищення опірності організму дітей, розвитку у них здатності швидко й без шкоди для здоров’я пристосовуватися до змінних умов навколишнього середовища. У дошкільних навчальних закладах застосовуються два види загартувальних заходів: повсякденні та спеціальні. До повсякденних належать: відповідний температурний режим, застосування широкої аерації, використання прохолодної води для миття рук, обличчя, полоскання рота, горла. Спеціальні загартувальні процедури – повітряні й сонячні ванни, різноманітні водні процедури (наприклад: сухе та вологе обтирання тіла махровою рукавичкою, обливання ніг, тіла), сон при відкритих фрамугах тощо. При використанні водних процедур температура води поступово знижується відповідно до встановлених норм. Проводяться й інші загартувальні (ходьба босоніж по росяній траві, глині, камінцях, вологому піску тощо) та спеціальні лікувально-профілактичні процедури (фітотерапія, ароматерапія, лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапевтичні процедури тощо), які включаються до системи оздоровлення за призначенням лікаря та згодою батьків з урахуванням індивідуальних показників стану здоров’я і самопочуття дітей. Форми організації рухової активності у повсякденному житті Педагоги дошкільного навчального закладу мають спонукати дітей до рухової діяльності, регулювати їхню активність, схвалювати намагання виявляти самостійність, вольові зусилля. При цьому важливо враховувати руховий досвід кожної дитини, притаманний їй темп, рівень рухливості, природні можливості та здібності. У межах активного рухового режиму щоденний обсяг рухової активності становить до 3-х годин для дітей раннього віку, 3-4 години – молодшого дошкільного віку, 4-5 годин – для старших дошкільників. Важливий складник життєдіяльності дітей – прогулянки. Неодмінна умова їх проведення – збалансування дорослими програмових вимог з бажаннями вихованців. Зміст роботи в ході прогулянок залежить від погоди, освітніх завдань, загальної атмосфери в групі, настрою та інтересів дітей тощо. На прогулянках тривалість фізичних вправ та рухливих ігор для дітей раннього віку становить 20-35 хв., молодшого – 35-45 хв., старшого – 45-60 хв. Рухову активність дітей варто знижувати наприкінці прогулянки (за 10-15 хв.) до її закінчення, щоб забезпечити спокійний перехід до іншого режимного моменту. Враховуючи провідну роль ігрової діяльності в особистісному зростанні дітей, значне місце під час організації рухового режиму відводиться рухливим іграм. При їх доборі враховуються такі чинники: вік дітей, пора року, погодні та природні умови, місце ігор протягом дня, наявність необхідного фізкультурного обладнання та інвентарю. Рухливі ігри включаються до різних форм роботи з дітьми (занять, свят, розваг, походів тощо) після їх попереднього розучування. Їх проводять в усіх вікових групах щодня: під час ранкового прийому (одна-дві гри малої і середньої рухливості), на прогулянках (дві-три гри малої, середньої та високої рухливості), ввечері пропонуються одна-дві гри середньої та малої рухливості. Усього протягом дня проводиться п’ять-шість рухливих ігор, а влітку – шість-сім. Протягом дня слід проводити рухливі ігри різних видів: сюжетні й безсюжетні, ігри змагального типу, з елементами спортивних ігор (баскетбол, футбол, городки, бадмінтон, настільний теніс, хокей з м’ячем і шайбою) та спортивних вправ (їзда на велосипеді, катання на санчатах, ковзанах, ходьба на лижах), забав (серсо, кільцекид, кеглі) тощо. Навчання елементів більшості спортивних ігор і вправ спортивного характеру здійснюється на заняттях з фізичної культури, а закріплення – на прогулянках. Фізичні вправи на прогулянках – один з основних засобів фізичного розвитку дітей. Завдяки їм формуються навички життєво важливих рухів (ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння тощо), розвиваються фізичні якості (сила, спритність, швидкість, витривалість, координація рухів, гнучкість). Фізичні вправи також широко використовуються в різноманітних організаційних формах (ранкова гімнастика, заняття з фізичної культури, рухливі ігри тощо). Походи за межі дошкільного закладу (дитячий туризм)проводяться з дітьми, починаючи з молодшого дошкільного віку. Вихователь має ретельно готуватися до їх проведення: продумувати маршрут руху і спосіб пересування, визначати та вивчати місця зупинок і відпочинку, враховувати при цьому всі природні умови для проведення вправ з удосконалення рухових навичок (наявність струмочків, гірок, повалених дерев тощо). До місця призначення діти можуть іти вільно, групуючись за бажанням; шикування парами використовується при переходах вулиць, шосе. Тривалість переходу в один бік (від дошкільного закладу до місця кінцевої зупинки) становить для дітей четвертого року життя – 15-20 хв., п’ятого року життя – 20-25 хв., шостого року життя – 25-30 хв. Під час походів використовують вправи з основних рухів, рухливі ігри з використанням дрібних фізкультурних знарядь та природних умов, а також передбачаються проведення спостережень в природі та навколишньому оточенні, елементарні бесіди, короткі розповіді краєзнавчого, екологічного спрямування, дидактичні ігри тощо. Не можна підміняти походи за межі дошкільного закладу цільовими прогулянками та екскурсіями – вони посідають самостійне місце в освітньому процесі як форми ознайомлення дітей з природним, предметним і соціальним довкіллям. Основна мета дитячого туризму в умовах дошкільного закладу – оздоровлення малят, запобігання гіподинамії, оптимізація рухового режиму, вдосконалення рухових навичок. Фізкультурні свята проводяться двічі – тричі на рік, починаючи з молодшого дошкільного віку. Оптимальна тривалість заходу для дітей цього віку – 40-50 хвилин, для старшого віку – 50-60 хвилин. Фізкультурні свята організовуються в першій чи другій половині дня, в музичній чи фізкультурній залі, на майданчику, в басейні тощо. Якщо свято проводиться у приміщенні, необхідно подбати про організацію повноцінної прогулянки у цей день. Активна рухова діяльність усіх дітей, забезпечення участі кожного з них, створення піднесеного настрою під час фізкультурного свята – найважливіша мета заходу. Важливо не перетворювати його на розважальне видовище для дорослих, а також не відлучати від участі у святі дітей, які пропустили підготовку до нього з певних причин, малоактивних і невпевнених. Під час підготовки до фізкультурного свята необхідно розробити сценарій, розподілити обов’язки щодо оформлення місця проведення, підготувати музичний супровід, атрибутику, костюми, призи і нагороди тощо. При розробці сценарію особлива увага приділяється сюрпризним моментам, показовим номерам, церемонії урочистого відкриття і закриття свята, підбиттю підсумків, врученню призів і подарунків. Підготовка дітей до свята розпочинається заздалегідь і здійснюється впродовж усього освітнього процесу (на музичних, фізкультурних заняттях, під час ранкової гімнастики, ігор, самостійної рухової діяльності, індивідуальної роботи тощо). Неприпустимими є багаторазові масові репетиції повного ходу свята. Фізкультурні розваги проводяться, починаючи з раннього віку (3-й рік життя) один-два рази на місяць, переважно у другій половині дня. Тривалість фізкультурних розваг для дітей раннього віку – 15-20 хв., молодшого – 20-35 хв., старшого віку – 35-40 хв. Місцем їх проведення може бути фізкультурна чи музична зала, групова кімната, фізкультурний чи ігровий майданчик, лісова або паркова галявина, берег водоймища тощо. Обов’язковим є участь кожної дитини в розвазі. Щоб забезпечити оптимальні фізичні, психічні, емоційні навантаження, плануючи розваги передбачається раціональне чергування ігор з різними ступенями навантаження, колективних, масових – з іграми підгрупами чи індивідуальними (конкурси, атракціони), складніших за правилами, руховими завданнями ігор – з простішими, розважального характеру. У фізкультурних розвагах для дітей старшого дошкільного віку можуть переважати естафети, конкурси, атракціони, а також використовуватися ігри та вправи спортивного характеру. Дні здоров’я організовуються один раз на місяць, починаючи з 3-го року життя. Цей день насичується різноманітними формами: загартувальні та лікувально-профілактичні процедури, дитячий туризм, фізкультурне свято або розвага, самостійна рухова діяльність, рухливі ігри на прогулянках, фізкультурні заняття тощо. Більшість з них бажано проводити на свіжому повітрі. У день здоров’я вся освітня робота пов’язується з темою здоров’я та здорового способу життя(бесіди, читання художньої літератури, ігрова, пізнавальна, трудова, самостійна художня діяльність тощо). Програма дня здоров’я передбачає як загальні для всього дошкільного закладу заходи, так і розраховані на кожну вікову групу. Тижні фізкультури організовуються так як і дні здоров’я, проводяться щоквартально. Програма розраховується на кілька днів.Самостійна рухова діяльність як форма активізації рухового режиму проводиться з дітьми щодня під час ранкового прийому, денної та вечірньої прогулянок тощо. Вона може розгортатися як у приміщенні, так і на майданчику. Організовуючи самостійну рухову діяльність, слід враховувати індивідуальні особливості здоров’я і фізичний розвиток, функціональні можливості організму конкретної дитини. Неодмінні умови: систематична попередня робота з дітьми з метою формування у них необхідного рухового досвіду, врахування рівня фізичної підготовки, обізнаності про техніку виконання рухів, правил рухливих ігор та способів взаємодії між учасниками, призначення і використання фізкультурного й спортивного інвентарю, обладнання тощо; створення предметного оточення, яке б спонукало дітей до рухової діяльності, конкретизувало її зміст, забезпечувало динамічну зміну самостійних занять вправами та іграми залежно від інтересу, бажань, задумів вихованців. Доцільно періодично змінювати пропонований набір обладнання та інвентарю, вносити нові компоненти до предметного оточення, забезпечити дітям можливість вільного доступу до обраних предметів та використання їх у самостійній руховій діяльності, не заважаючи інших дітям. Під час самостійної рухової діяльності дошкільнят педагоги мають передбачити застосування прийомів, які б сприяли її розгортанню, надавали їй організаційної стрункості й змістовності (наприклад: допомогти дітям з’ясувати задум діяльності, вибрати вправи чи ігри, потрібний інвентар, підготувати місце для самостійних рухів тощо). Щоб забезпечити оптимальні фізичні навантаження, важливо чергувати самостійні рухові дії дітей за видом чи способом руху, ступенем навантажень та активні рухи з короткочасним відпочинком, мотивуючи вчасну зміну динамічних занять і статичних положень.Індивідуальна робота з фізичного виховання проводиться у вільний час, відведений для самостійної діяльності дітей, індивідуально або з підгрупами по двоє – четверо дітей. Мета – ознайомлення, поглиблене розучування і закріплення навичок їх виконання, усунення відставань у розвитку фізичних якостей. Враховуючи стан здоров’я, фізичний розвиток, підготовленість та інтереси дітей, педагог визначає мету індивідуальної роботи, добірку потрібного обладнання, інвентарю. Заняття Заняттярозглядаються як цілеспрямована та унормована форма організованої навчально-пізнавальної діяльності з фізичної культури та формування основ здорового способу життя. Вони дають змогу систематично, послідовно формувати, закріплювати й удосконалювати рухові вміння та навички, розвивати фізичні якості, давати дітям спеціальні знання та прищеплювати потребу в повсякденних заняттях фізичною культурою, оптимізувати рухову діяльність. Організоване навчання у формі фізкультурних занять проводиться, починаючи з третього року життя. Тривалість занять для дітей раннього віку – 15-20 хв., молодшого – 20-30 хв., старшого – 30-40 хв. Тривалість частин заняття (вступної, підготовчої, основної і заключної) та обсяг матеріалу не постійні, вони змінюються залежно від освітніх завдань, умов проведення заняття. Обов’язкові умови проведення занять з фізичної культури: вологе прибирання зали, провітрювання приміщення, підготовка фізкультурного обладнання та інвентарю. Обладнання та інвентар мають бути безпечними у використанні, естетично привабливими та відповідати віку вихованцям за розмірами, вагою тощо. Одяг та взуття дітей добираються з урахуванням місця проведення занять і пори року. За освітніми завданнями, співвідношенням нового і знайомого програмового матеріалу фізкультурні заняття поділяють на: – мішані (подається новий руховий матеріал та закріплюються раніше набуті уміння і навички; співвідношення знайомого та нового матеріалу на таких заняттях складає 3:1 або 4:1); – заняття на закріплення й удосконалення рухових вмінь і навичок, або тренувальні (будується на більш або менш знайомих вправах); - контрольні (проводяться за потребою в кінці місяця або кварталу, півріччя з метою перевірки рівня сформованості рухових умінь і навичок, спеціальних знань, розвитку фізичних якостей тощо). За змістом рухових завдань і методикою проведення розрізняють: – комплексні, або інтегровані, мішані (включають стройові, загальнорозвивальні вправи, основні рухи, рухливі ігри та інші види фізичних вправ; проводяться з використанням комплексу наочних, словесних, практичних методів і прийомів навчання залежно від віку дітей); – сюжетні (будуються, як правило, за типовою структурою, але у формі «рухової розповіді», де всі рухові завдання пов’язані спільним сюжетом і виконуються в цікавих ігрових ситуаціях, на імітаціях тощо); – ігрові (всі освітні завдання розв’язуються лише з допомогою ігор (3-5): спочатку проводяться 1-2 гри малої і середньої рухливості, потім – 1-2 гри великої рухливості, на закінчення – малорухлива гра; ігри добираються так, щоб за руховим змістом вони відповідали змісту всіх структурних частин типового заняття; проводяться на закріплення набутих рухових навичок або з контрольною метою); – домінантні (акцентовані на реалізацію певних освітніх завдань, застосуванні певних засобів фізичного розвитку тощо, наприклад: заняття на розвиток швидкісно-силових якостей, або на оволодіння елементами спортивної гри чи вправи, або заняття з переважним використанням певного виду фізкультурного обладнання, інвентарю тощо). Фізкультурні заняття є щоденними: – двічі на тиждень вони проводяться у відведений для цього час у фізкультурній залі або на майданчику (за сприятливої погоди у період з квітня до жовтня); – в інші дні тижня проводяться два заняття фізичними вправами на свіжому повітрі під час денних прогулянок (у всі пори року за сприятливих погодних умов) та один раз на тиждень проводиться похід за межі дошкільного закладу, якщо є відповідні природні умови для організації елементарного дитячого туризму. Заняття на свіжому повітрі проводить вихователь групи або інструктор з фізичної культури з допомогою вихователя. До їх проведення, як і до занять в залі, можуть залучатися музичний керівник, помічник вихователя. Усі заняття на свіжому повітрі мають таку саму тривалість, що й заняття у залі. Проте, якщо вони проводяться у холодну погоду або з ухилом на оволодіння елементами спортивних ігор чи вправ їхня тривалість може дещо збільшуватися (до 5 хвилин). Оскільки ці заняття проводяться під час проведення прогулянок, то важливо правильно обрати період їх проведення: в холодну погоду їх доцільно організовувати під кінець перебування дітей на повітрі, щоб запобігти переохолодженню організму після отриманих фізичних навантажень; у теплу пору такі заняття варто розпочати через 10-15 (до 20) хвилин після виходу на майданчик, щоб діти встигли адаптуватися до погодних умов і щоб фізіологічні показники – частота пульсу й дихання – досягли належного для активної рухової діяльності рівня. Особливої уваги педагогів і медичного персоналу потребує забезпечення оптимальних загальних навантажень на дітей у процесі фізкультурних занять. Загальні навантаження – сукупність фізичних, психічних та емоційних навантажень на дітей під час занять з фізичної культури. Фізичні навантаження – величина впливу фізичних вправ, виконуваних під час занять, на функціональну діяльність усіх органів та систем дитячого організму. Пік таких навантажень має припадати на рухливу гру в основній частині заняття. Для регулювання (збільшення або зменшення) фізичних навантажень можна включати до змісту занять складніші чи простіші вправи (найістотніше навантаження на організм забезпечує робота великих, а не дрібних груп м’язів); змінювати їх кількість та дозування, темп виконання, амплітуду, кількісні параметри рухів (висоту, довжину тощо) та інвентарю (вагу чи розмір предметів). Важливо стежити за ступенем напруження м’язів при виконанні; скорочувати паузи між вправами, простою дітей за рахунок попередньої підготовки розмітки, обладнання та продумування способів оперативної розстановки/прибирання обладнання, роздачі/збирання інвентарю, раціональну організацію дітей на виконання рухів, доцільний добір методів і прийомів роботи з вихованцями. Психічні навантаження – вплив фізичних вправ під час занять на психіку дітей (увагу, пам’ять, мислення, сприймання, уяву, волю тощо.). Найбільше психічне навантаження має припадати на початок основної частини заняття, коли розучуються нові чи виконуються найбільш складні за технікою, недостатньо засвоєні дітьми вправи з основних рухів. Регулювати рівень психічних навантажень, запобігати перевантаженню дитячої пам’яті, мислення, уваги, сприймання, уяви допоможуть: раціональне поєднання нового і знайомого, добре й недостатньо засвоєного програмового матеріалу; періодична зміна або оновлення обстановки, середовища, місця проведення занять (обладнання, атрибутів та інвентарю; перенесення занять із зали на майданчики, у природні умови); насичення занять відповідною поставленим освітнім завданням кількістю практичних методів та ігрових прийомів; активізація пізнавальної, мислительної діяльності дітей. Емоційні навантаження визначаються величиною впливу фізичних вправ на емоційний стан, настрій дітей. Максимальне емоційне навантаження, зазвичай, припадає на рухливу гру в основній частині заняття. Регулюванню емоційних навантажень у ході занять з фізичної культури допоможуть бадьорий, діловий, при цьому доброзичливий тон, активність педагога; домірні й педагогічно виправдані заохочення дітей до рухів; естетично привабливі, різноманітні посібники у достатній кількості, проте надмір їх на одному занятті призводить до психологічної втоми; музичний супровід певних частин заняття; улюблені вправи та ігри дітей тощо. Оптимальне поєднання всіх навантажень забезпечує більш високу працездатність дитячого організму й не викликає у дітей перевтоми. Помірна втома активізує відновлювальні процеси в організмі, пожвавлює темпи та поліпшує показники фізичного розвитку. Педагоги мають стежити за зовнішніми ознаками реакції дітей на запропоновані їм загальні навантаження, як от: колір шкіри обличчя, спітнілість чола, щік, голови, спини, спосіб і ритмічність дихання (через ніс або рот, поява задишки), якість виконання рухів, стан постави, дисципліна, рівень дитячої уваги, інтересу, млявість чи надмірна рухливість тощо. За перших ознак перевтоми або передчасної втоми, слід вжити заходів щодо їх запобігання й підтримання здорового тонусу: внести зміни у зміст заняття, методику його проведення, дозування вправ, ввести додаткові паузи для відпочинку тощо, стосовно всієї групи, підгрупи чи окремих дітей. Основний показник реакції організму на загальні навантаження – частота пульсу. Проводячи пульсометрію у дітей, слід враховувати таку орієнтовну динаміку зміни частоти пульсу порівняно зі станом спокою: упродовж вступної частини заняття вона зростає на 10-15%, підготовчої – на 20-25%, під кінець основної – на 60-80%, у заключній частині знижується приблизно до рівня вступної, а повертається до норми через 3-5 хвилин після завершення заняття. З регулюванням навантажень тісно пов’язані загальна і моторна щільність фізкультурних занять. Загальна щільність заняття – це відношення педагогічно виправданого часу до тривалості всього заняття. Педагогічно виправданим є час, відведений педагогом на пояснення і роз’яснення, показ дій, вказівки, зауваження, заохочення, оцінки, допоміжні дії (шикування і перешикування дітей, роздача і збирання атрибутів, установка й прибирання обладнання), безпосереднє виконання вправ дітьми тощо. Час, витрачений на розмови з колегами, недоцільні пояснення та повчання, довгі бесіди, аналіз дій і поведінки дітей, довготривале очікування ними своєї черги при час виконання вправ чи при підготовці місця заняття, обладнання й інвентарю, зайві перешикування, повороти тощо, є педагогічно невиправданим і при визначенні загальної щільності занять не враховується. Тому всі ключові моменти організації та проведення занять слід ретельно продумувати, щоби час занять був педагогічно виправданим, а відтак загальна щільність занять наближалася до 100%. Моторна щільність розглядається як відношення часу, проведеного дітьми у русі, до тривалості заняття. Вона визначається методом індивідуального хронометражу і має орієнтовні вікові норми: для дітей 4-го року життя – 55-60 (до 65)%, 5-го року життя – 60-65 (до 70)%, 6-го року життя – 65-70 (до 75)%, для 7-го року життя – 70-75 (до 80)%. Ці показники можуть коливатися у зазначених межах, оскільки залежать від ряду чинників: типу заняття (наприклад, моторна щільність мішаних занять менша, ніж занять-тренувань), складності рухів, ступеня їх засвоєння, рівня рухової підготовленості, організованості дітей та ін. Існують різні шляхи регулювання моторної щільності занять, а саме: – вибір раціональних способів організації дітей для виконання рухів та доцільне поєднання різних способів організації впродовж заняття. При цьому слід ураховувати, що фронтальний спосіб організації забезпечує моторну щільність на рівні 75-88%, груповий – 66-75%, потоковий – 62-70%, змінний – 58-66%, спосіб колового тренування – 72-84%, індивідуальний – 18-24%; – поєднання вправ з основних рухів у комплекси-зв’язки (особливо зручне при потоковому, змінному, іноді – при індивідуальному, груповому способах організації); – заповнення пауз під час очікування дітьми своєї черги або при зміні обладнання простими додатковими руховими завданнями, які не потребують ретельного контролю дорослого; – розміщення й максимальне (можливо, багатоцільове) використання на занятті великого і дрібного обладнання; – забезпечення достатньої кількості посібників та інвентарю, використання обладнання, зручного для одночасного виконання одних і тих самих рухів дітьми (це дає змогу уникнути довгих очікування дітьми своєї черги); – педагогічно виправдане застосування словесних і наочних прийомів (передусім пояснень, показу, оцінок тощо); – організація виконання рухів під рахунок або музичний супровід (йдеться про рухи, які можна виконувати у загальному ритмі й темпі, наприклад: ходьбу, біг, підскоки, загальнорозвивальні вправи). Окрім занять з фізичної культури, у дошкільних навчальних закладах, де є басейни, проводять заняття з плавання, що є унікальним засобом впливу на організм дитини, вдосконалення рухів, розвиток фізичної витривалості, самостійності, наполегливості тощо. Приміщення критих басейнів мають бути обладнані вентиляцією, достатньо освітлені, прибрані. В них має підтримуватись належний температурний режим: температура повітря в басейні +24˚+28˚, у роздягальнях і душових +25˚+26˚, температура води – в межах +26˚+29˚. У початковий період навчання плавання температура води в басейні може бути дещо вищою (до +30˚+32˚). Басейни обладнуються спеціальним інвентарем для безпеки занять з плавання, а також іграшками та обладнанням для навчання елементів плавання. Навчання плавання у дошкільних закладах може розпочинатися з третього року життя. Найдоцільніший час для занять: до сніданку – з 7-30 до 8-30, після сніданку – з 9-30 до 12-30, після денного сну – з 15-15 до 17-30. При цьому враховується, що заняття з плавання можна проводити не раніше, ніж через 30-40 хв. після їди та не пізніше ніж за 1,5-2 години до нічного сну і не за рахунок перебування дітей на свіжому повітрі. Заняття з плавання проводяться двічі на тиждень. У ці дні не плануються звичайні фізкультурні заняття та заняття фізичними вправами під час денних прогулянок. Заняття з плавання організуються з окремими підгрупами дітей: 3-й рік життя – по 5-6 дітей, 4-й рік – по 8-10, 5-7-й роки життя – по 10- 12 дітей. Перші заняття короткотривалі – 5-7 хв. Поступово їхню тривалість для дітей 3-го року життя доводять до 10-15 хв., для 4-го року – 10-20 хв., для 5-го року – до 20-25 хв., для дітей старших дошкільників – до 30 (40) хв. Заняттям в басейні мають обов’язково передувати гігієнічні процедури. Навчання елементів плавання відповідно до програмових вимог організуються поетапно й спрямовані на реалізацію певних завдань, а саме: – І етап (3-4-й роки життя) – ознайомлення дітей з водою та її властивостями, освоєння у воді; – ІІ етап (4-5-й роки життя) – набуття дітьми умінь і навичок, які допомагають почуватися у воді впевнено (спливати, лежати на воді, ковзати по ній, видихати у воду, розплющувати очі у воді тощо); – ІІІ етап (6-7-й роки життя) – навчання плавання певним способом та правильним узгодженням рухів рук, ніг і дихання, починаючи з полегшених способів (наприклад, плавання кролем на грудях і спині без виносу рук); – ІV етап (старший дошкільний та молодший шкільний вік) – засвоєння і вдосконалення техніки різних спортивних способів плавання, простих поворотів та старту у воду, плавання на „глибокій” воді. Типова структура заняття з плавання: – розминка (з ходьбою, пробіжками, комплексом загальнорозвивальних вправ, підготовчими до плавання вправами на суші); якщо ж немає місця для „сухого” плавання, розминка проводиться у воді; – вправи на пересування (з ходьбою, бігом, підскоками), освоєння у воді (занурювання, затримка дихання, видихи у воду, відкривання очей у воді, спливання тощо); – спеціальні вправи на опанування певного способу плавання засвоєння рухів рук, ніг, узгодження рухів тощо), рухливі ігри у воді з використанням уже засвоєних умінь; – вільне плавання. Плавання – специфічна спортивна вправа, оскільки плавець виконує всі рухи у горизонтальному, безопорному положенні. Тому на виконання вправ, спрямованих на вивчення і вдосконалення цього положення, має відводитися 80% часу основної частини заняття ( включаючи ігри, естафети, розваги). Підсумком проведеної роботи з навчання плавання є свята чи розваги на воді (один-два рази на рік). Робота дошкільного навчального закладу в цілому має спрямовуватися на підтримку, збереження та розвиток здорового способу життя дошкільників, формування мотивації здорового способу життя. З огляду на це, дітей треба ознайомлювати з поняттями про гігієну тіла, гігієну діяльності; здоров’я і хвороби, зовнішність, тіло, основні органи, а також про статеву ідентифікацію та диференціацію, розвиток організму, безпеку організму та діяльності. При цьому важливо дотримуватися принципів послідовності, систематичності, індивідуального підходу. Така робота проводиться в процесі всієї життєдіяльності дітей у дошкільному навчальному закладі.                                                                             УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ СУМСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ НАКАЗ від 12.08. 2002 року №185 «Про проведення в навчально-виховних закладах міста психолого-педагогічного консиліуму» Згідно з наказом Управління освіти і науки «Про затвердження Положення про психолого-педагогічний консиліум освітнього закладу» від 09.07.2001 року № 245 та з метою забезпечення комплексного підходу до навчання та виховання дітей і підлітків міста НАКАЗУЮ: 1.Керівникам освітніх установ: 1) впровадити в закладах освіти проведення психолого-педагогічного консиліуму
опираючись на основні цикли супроводжуючої роботи психолога та педагогів протягом
навчального року (додаток №1) до 10.09.2002 року 2) спланувати навчальний семінар для педагогів щодо оволодіння методикою проведення
консиліуму до 01.10.2002 року 2.3авідуючій Центром практичної психології і соціальної Роботи Хайчиній В.М.: 1) розробити основні цикли супроводжуючої роботи психолога та педагогів дошкільних
закладів протягом навчального року до 01.10.2002 року 2) спланувати рейди методичної допомоги в проведенні консиліуму педагогічним
 колективам шкіл та дошкільних, закладів до 01.09.2002 року 3. Контроль за виконанням даного наказу покласти на заступника начальника управління освіти Шевченко В.Г. Начальник управління освіти міської ради Л.В.ПшеничнаЧ